Пластика передньої хрестоподібної зв’язки у Львові

Пластика передньої хрестоподібної зв’язки у Львові — це операція, яку розглядають після розриву однієї з головних зв’язок коліна. Передня хрестоподібна зв’язка (ПХЗ; у запитах її часто називають ПКС) проходить навскіс усередині суглоба. За даними американської академії ортопедичних хірургів (AAOS), вона не дає великогомілковій кістці зміщуватися вперед відносно стегнової і забезпечує стабільність коліна під час поворотів.

AAOS називає типові обставини травми:

• різка зміна напрямку руху або раптова зупинка;
• сповільнення під час бігу;
• невдале приземлення після стрибка;
• прямий удар чи зіткнення, наприклад у контактному спорті.

Серед чинників ризику AAOS називає жіночу стать, вищий індекс маси тіла, надмірну рухливість суглобів, молодший вік і слабші м’язи ніг. Про лікування інших травм під час тренувань — на сторінці лікування спортивних травм.

Під час травми людина може почути характерний «хлопок» і відчути, що коліно підкосилося. За AAOS, упродовж доби суглоб набрякає, з’являються біль, обмеження рухів, болючість уздовж суглобової щілини й дискомфорт під час ходьби. За довідником MSD Manual, при повному розриві біль може бути легким, і деякі люди навіть ходять без допомоги. Набряк і біль можуть поступово минути, але повернення до звичних навантажень часто посилює відчуття нестабільності й загрожує пошкодженням інших структур коліна.

Лікар розпитує, як сталася травма, і порівнює травмоване коліно зі здоровим. Якщо коліно дуже болить і набрякло, перевірку стабільності зв’язок, за MSD Manual, зазвичай відкладають, доки рентген не виключить перелом, а повторно оглядають через 2–3 дні, коли спадуть набряк і спазм м’язів. Рентген колінного суглоба не показує самої зв’язки, проте виявляє пошкодження кістки, зокрема відрив кісткового фрагмента в місці прикріплення зв’язки. МРТ, за AAOS, найкраще показує зв’язки й хрящ: для діагнозу вона не обов’язкова, але допомагає оцінити тяжкість розриву і стан менісків. Якщо робили знімки чи МРТ раніше, візьміть їх на консультацію.

Лікування без операції, за AAOS, завжди є одним із варіантів: це протизапальні ліки й фізична терапія, яка поступово відновлює силу м’язів стегна і впевненість у коліні. При ізольованому розриві воно, за AAOS, імовірно буде успішним при частковому розриві без нестабільності, при повному розриві без відчуття нестабільності, якщо людина не займається спортом із поворотами й різкими змінами напрямку, а також при легкій фізичній праці чи малорухливому способі життя. Британська NHS додає до немедикаментозних методів наколінник (ортез) під час фізичних вправ і знеболювальні засоби, зокрема гелі та креми.

При повному розриві, за AAOS, результати лікування без операції зазвичай гірші через відчуття нестабільності, тому зазвичай потрібна реконструкція. Важливий аргумент — стан менісків: навіть якщо меніск під час травми не постраждав, у більшості людей із тривалою нестабільністю коліна протягом кількох наступних років виникає його пошкодження. Для гострого ізольованого розриву AAOS рекомендує 12 тижнів лікування без операції, а якщо операція потрібна — виконати її протягом 5 місяців, щоб запобігти додатковим пошкодженням меніска й хряща.

Дослідження чесно показують, що вибір неоднозначний. В огляді Cochrane 2016 року (одне дослідження у молодих активних дорослих) через два і п’ять років не знайшли різниці у функції коліна між операцією з реабілітацією і лише реабілітацією, але якість доказів низька, а 39 % пацієнтів групи без операції до двох років і 51 % до п’яти років усе ж обрали реконструкцію через нестабільність. У британському дослідженні ACL SNNAP (2022) у людей із давньою травмою і стійкою нестабільністю операція дала кращий результат, ніж реабілітація. Тому рішення ухвалюють разом з ортопедом-травматологом, зважаючи на навантаження, скарги й супутні пошкодження.

Розірвану зв’язку зазвичай не зшивають, а відтворюють: за AAOS, навіть після шва вона погано загоюється через слабке кровопостачання. Шов розглядають лише для окремих пацієнтів, наприклад при відриві зв’язки від місця прикріплення. Нову зв’язку формують із сухожилля.

Який трансплантат підійде саме вам, обговоріть із хірургом до операції.

За описом NHS, пластику ПХЗ зазвичай виконують артроскопічно. Через невеликий розріз спереду коліна хірург вводить артроскоп і оглядає не лише зв’язку, а й інші структури суглоба. Через сусідні розрізи він розміщує трансплантат там, де була пошкоджена зв’язка, і закріплює його гвинтами чи скобами, які залишаються в коліні назавжди.

Приблизно в половині випадків, за AAOS, розрив ПХЗ поєднується з пошкодженням меніска, хряща чи інших зв’язок. Багато розривів меніска можна зашити, і, за AAOS, загоєння може бути кращим, якщо шов меніска виконують одночасно з реконструкцією зв’язки. Про саму методику огляду суглоба через проколи — на сторінці артроскопія колінного суглоба.

Від реабілітації, за AAOS, значною мірою залежить успіх операції, а вправи починають одразу після втручання. У перші 7–10 днів рану тримають чистою й сухою, головне завдання — повністю розгинати коліно й відновити контроль чотириголового м’яза. Далі мета — зменшити набряк, зберегти рухливість надколінка, повернути повний обсяг рухів і зміцнити м’язи передньої та задньої поверхні стегна. Чи можна спиратися на ногу і як довго ходити з милицями, вирішує хірург з урахуванням виконаного втручання.

Повернення до спорту AAOS прив’язує не до календаря, а до стану коліна: немає болю й набряку, відновлено повний обсяг рухів, силу, витривалість, рівновагу й контроль ноги. Більшості пацієнтів, за AAOS, дозволяють повноцінні тренування через 6–12 місяців, а за NHS до занять спортом може минути до року. Ці строки орієнтовні й залежать від того, як іде відновлення.

За NHS, у більшості людей після пластики ПХЗ ускладнень немає, а якщо вони виникають, то зазвичай незначні. Серед можливих ризиків NHS і AAOS називають:

• тромбоз глибоких вен ноги, зрідка з емболією легеневої артерії;
• інфекцію рани, яку зазвичай лікують антибіотиками;
• пошкодження судини, нерва чи зв’язки під час операції — нечасто;
• нерідко — оніміння шкіри поруч із розрізом, тимчасове або стійке;
• скутість і обмеження рухів, які іноді потребують повторного втручання;
• нестабільність через розрив чи розтягнення трансплантата — за AAOS, віддалено у 5–10 % пацієнтів; при розриві трансплантата може знадобитися ще одна операція;
• біль у місці, звідки взяли трансплантат, наприклад біля надколінка.

Чи захищає операція від артрозу коліна в майбутньому, доведено недостатньо: в огляді Cochrane 2016 року рентгенологічні ознаки артрозу частіше бачили після операції, хоча якість цих доказів дуже низька. Ознаки, з якими після операції не варто чекати, перелічено в поширених питаннях вище.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ пластику ПХЗ виконують у напрямі ортопедії і травматології артроскопічно. Маршрут зазвичай починається з консультації ортопеда-травматолога: на ній з’ясовують, чи потрібні додаткові обстеження і чи варто оперувати. Записатися можна за телефоном або через форму на цій сторінці, вартість уточніть в адміністратора під час запису.

Зверніться до лікаря не відкладаючи, якщо, за NHS:

• коліно дуже болить;
• ним неможливо рухати або на ногу неможливо стати;
• коліно сильно набрякло чи змінило форму;
• коліно заклинює, підкошується або болісно клацає (безболісне клацання — норма);
• дуже висока температура (чи вас кидає то в жар, то в холод) і почервоніння або жар навколо коліна — це може бути ознакою інфекції.

Ознаки закритого перелому, за наказом МОЗ України № 441 від 09.03.2022, — неприродне положення кінцівки, біль у місці деформації, патологічна рухливість, хрускіт у місці перелому, гематома зі збільшенням кінцівки в об’ємі та порушення її функцій. За підозри на перелом можна телефонувати 103 — диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (наказ МОЗ № 583 від 26.03.2021, п. 4 і 11). Якщо нога неприродно вигнута, у рані видно кістку або сильно кровить, одразу телефонуйте 103 (наказ № 441, п. 3 і 5 порядку при підозрі на перелом).

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Тактику лікування визначають індивідуально після огляду та обстеження.