Для перевірки саме прохідності труб провідні документи називають інші методи. Настанова ВООЗ (2025) за підозри на трубну хворобу пропонує ГСГ або ехоГСГ і радить зважати на доступність підготовлених фахівців та ризик алергії. Британська настанова NICE (NG257, 2026) для жінок без супутніх захворювань, таких як запальні хвороби органів малого таза, позаматкова вагітність у минулому чи ендометріоз, радить ГСГ. За наявності відповідного досвіду вона допускає ехоГСГ як ефективну альтернативу. Як пояснює NICE, ГСГ — надійний тест для виключення непрохідності труб, менш інвазивний і ефективніший з погляду ресурсів, ніж лапароскопія. Якщо ж такі супутні стани підозрюють, NICE радить лапароскопію з барвником, щоб оцінити труби й іншу патологію малого таза одночасно (про неї — на сторінці лапароскопії в гінекології). NHS пише, що лапароскопію зазвичай застосовують, коли проблема ймовірна, наприклад після перенесеного запального захворювання органів малого таза чи якщо УЗД дає підозру на непрохідність. У висновках ASRM (2021) серед рекомендованих тестів для оцінки прохідності труб названо ГСГ і соногістерографію, тобто УЗД із введенням фізіологічного розчину в матку.
Гістероскопію NICE не радить призначати, доки не виникла клінічна підозра на патологію матки чи ендометрія. Для внутрішньоматкових змін ASRM називає гістероскопію остаточним методом діагностики та лікування, але зауважує, що вона може бути дорожчою й інвазивнішою за ГСГ і УЗД із введенням фізіологічного розчину в матку. А оцінку прохідності труб під час гістероскопії ASRM описує як підхід, що лише набуває поширення. Для оцінки порожнини матки за підозри на її патологію ВООЗ, своєю чергою, пропонує УЗД із введенням фізіологічного розчину, а не ГСГ. Тому вибір методу залежить від ситуації, і його робить лікар.