Лікування нетримання сечі у чоловіків у Львові

Нетримання сечі — це мимовільне витікання сечі. За даними Європейської асоціації урології (EAU, настанова щодо симптомів нижніх сечових шляхів у чоловіків, 2026), воно трапляється в 11 % чоловіків віком 60–64 роки і в 31 % чоловіків від 85 років. Лікування нетримання сечі у чоловіків залежить насамперед від його виду:

• стресове — сеча витікає під час руху, зусилля чи кашлю, коли зростає тиск у черевній порожнині;
• ургентне — підтікання збігається з раптовим сильним позивом або настає одразу після нього;
• змішане — поєднання обох механізмів;
• нетримання від переповнення — міхур не спорожнюється повністю, і сеча часто підтікає (так його описує британська NHS).

Окремого чинного стандарту чи клінічної настанови МОЗ України щодо нетримання сечі в чоловіків у реєстрі ДЕЦ станом на жовтень 2026 року немає. Тому далі ми спираємося на настанови EAU, британських NICE і NHS та листівки Британської асоціації урологів (BAUS), а українські документи наводимо там, де вони є.

Серед причин стресового нетримання EAU називає операції з приводу доброякісної обструкції простати, радикальну простатектомію, інші операції на органах малого таза й уретрі, опромінення таза та неврологічні захворювання. В основі лежить недостатність сфінктера — м’яза, що замикає вихід із сечового міхура.

Ургентне нетримання EAU пов’язує зі старінням, доброякісною обструкцією простати, захворюваннями самого міхура (зокрема циститом), інфекціями сечових шляхів, неврологічними станами, метаболічним синдромом, а також із поведінковими чинниками: кількістю випитої рідини та вживанням кофеїну. Нетримання від переповнення, за NHS, часто спричиняє перешкода, яка не дає міхуру спорожнитися. Про обстеження й лікування збільшеної простати — на сторінці лікування аденоми простати.

EAU дає такі сильні рекомендації щодо обстеження:

• докладно розпитати про симптоми, супутні хвороби й ліки та провести прицільний огляд;
• оцінити нетримання за валідованим опитувальником, щоденником сечовипускання і тестом зі зважуванням прокладок;
• виміряти об’єм сечі, що залишається в міхурі після сечовипускання; його визначають, зокрема, під час УЗД сечового міхура.

Аналіз сечі тест-смужкою, за EAU, може показати ознаки інфекції, кров, білок чи глюкозу в сечі, і тоді потрібне подальше обстеження (див. загальний аналіз сечі). Інвазивне уродинамічне дослідження EAU радить (слабка рекомендація) тоді, коли розглядають інвазивне лікування, а уретроцистоскопію можна виконати окремим пацієнтам, щоб виключити звуження уретри чи шийки міхура.

EAU радить (сильна рекомендація) пояснювати пацієнтові, що зміни способу життя можуть зменшити нетримання, але доказів цього бракує. Тренування сечового міхура, тобто поступове подовження проміжків між сечовипусканнями, EAU радить як доповнення до лікування. Людям, про яких дбають доглядальники, корисне нагадування про сечовипускання: ініціативу тут бере на себе доглядальник.

Прокладки та уропрезервативи EAU розглядає як паліативний засіб, який обирають разом із лікарем. Британська NICE радить тимчасові засоби, щоб людина могла вести звичне життя, доки не обговорено діагноз і план лікування, а постійне їх використання — лише після того, як інші методи оцінено й виключено.

Радикальна простатектомія та операції з приводу доброякісної обструкції простати, за EAU, належать до причин стресового нетримання. Про саму операцію при раку — на сторінці лікування раку простати.

Щодо вправ до операції джерела розходяться. За EAU (рівень доказів 1b), тренування м’язів тазового дна перед радикальною простатектомією не дає додаткової користі, тоді як BAUS називає ці вправи важливою частиною підготовки до операції. Коли почати саме вам, обговоріть з урологом.

Британська NICE радить чоловікам зі стресовим нетриманням після простатектомії тренування м’язів тазового дна під наглядом і продовжувати вправи щонайменше 3 місяці, перш ніж розглядати інші варіанти. EAU водночас наводить два рандомізовані дослідження, де письмові інструкції давали подібне покращення, що й заняття під наглядом. За EAU, в одному дослідженні вправи допомогли й чоловікам, які мали нетримання щонайменше рік після операції і раніше не лікувалися.

Якщо лікування без операції не допомогло, розглядають хірургічні методи. Позиції настанов тут різняться:

• Чоловічий слінг — синтетична стрічка під уретрою, яка її підтримує (BAUS). EAU 2026 радить (слабка рекомендація) нерегульовані трансобтураторні слінги чоловікам із легким чи помірним стресовим нетриманням після простатектомії. Британська NICE у настанові 2010 року радила розглядати слінги лише в межах рандомізованих досліджень.
• Штучний сечовий сфінктер — манжета навколо уретри, помпа в калитці й резервуар із рідиною в животі (NHS). EAU вважає його стандартом лікування помірного й тяжкого стресового нетримання (сильна рекомендація) і радить (слабка рекомендація) імплантувати його лише в центрах із досвідом таких операцій.
• Об’ємоутворювальні речовини — ін’єкції в стінку уретри. За EAU, доказів їхньої ефективності дуже мало, і в клінічній практиці вони зараз не відіграють ролі.

Штучний сфінктер, за EAU, має обмежений строк служби, і з часом нерідко потрібні повторні «обслуговувальні» операції. При імплантації штучного сечового сфінктера чи сітчастого ендопротеза стандарт МОЗ «Парентеральна периопераційна антибіотикопрофілактика» (наказ № 540) передбачає антибіотикопрофілактику. Не призначайте собі антибіотик самостійно: лише лікар може визначити необхідність, доцільність і тип антибіотика (ЦГЗ, «Призначати антибіотики — справа лікаря», 18.11.2024).

Коли ліки не допомагають, EAU розглядає (слабкі рекомендації) ін’єкції ботулотоксину в стінку сечового міхура та сакральну нейромодуляцію — стимуляцію нервів, що керують міхуром. Після ботулотоксину, за EAU, зростає ризик затримки сечі й інфекції сечових шляхів, і може знадобитися періодична самокатетеризація. Збільшення міхура за допомогою ділянки кишки EAU радить розглядати (слабка рекомендація) лише тоді, коли інші методи вичерпано і людина готова сама катетеризувати міхур, а перед операцією попереджати про високий ризик ускладнень і потребу в довічному спостереженні.

За даними BAUS (листівка «Male synthetic sling», 2025), після встановлення чоловічого слінга трапляються:

• у 1 з 2–10 пацієнтів — печіння під час сечовипускання, дискомфорт і синці в промежині, калитці та паху, відсутність помітного зменшення підтікання;
• у 1 з 10–50 — неможливість помочитися (зазвичай тимчасова, але в деяких пацієнтів тривала, з потребою в катетері), інфекція рани, симптоми гіперактивного міхура;
• у 1 з 50–250 — поступове проникнення стрічки в уретру через місяці чи роки, яке може потребувати складної реконструкції уретри, а також біль у паху, що може тривати кілька місяців або залишитися назавжди.

BAUS попереджає, що видалити сітку в чоловіка складно, і технічно це може бути неможливо, а довгострокових даних про наслідки сітки в чоловіків поки бракує. Після встановлення штучного сфінктера, за NHS, часто бувають короткочасна кровотеча й печіння під час сечовипускання, а пристрій з часом може перестати працювати, і тоді може знадобитися операція з його видалення. За EAU, частота видалення штучного сфінктера через інфекцію чи ерозію залишається високою — до 24 % у деяких серіях спостережень.

Обстеження й лікування нетримання сечі в чоловіків у медичній мережі ЕКСПЕРТ веде уролог: запишіться на консультацію уролога за телефоном або через форму на сторінці. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому уролога уточніть під час запису. Які методи лікування підійдуть саме вам, уролог пояснить після обстеження. Про нетримання сечі в жінок — на сторінці слінгові операції при нетриманні сечі.

Одразу телефонуйте 103 при порушенні мовлення, слабкості в кінцівках, що виникли раптово, гострому болю в черевній порожнині чи/та поперековому відділі, значній зовнішній кровотечі, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо), непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Схему обстеження й лікування визначає лікар після огляду.