Лапароскопічна пієлопластика у Львові

Сеча з нирки спершу збирається в ниркову миску, а звідти тече сечоводом до сечового міхура. Місце, де миска переходить у сечовід, називають мисково-сечовідним сегментом. Європейська асоціація урологів (EAU, настанова з дитячої урології, 2026) визначає обструкцію цього сегмента як порушення відтоку сечі з миски в сечовід, через яке розширюється збірна система нирки і з’являється ризик її пошкодження. За EAU, у новонароджених це найчастіша патологічна причина гідронефрозу.

Лапароскопічна пієлопластика — реконструктивна операція: хірург усуває звужену ділянку й відновлює вільний шлях для сечі. Британська асоціація урологів (BAUS) називає її метою саме відновлення звуженого місця, де нирка з’єднується із сечоводом.

Гідронефроз (розширення нирки через накопичення сечі) буває не лише через звуження сегмента. Британська NHS серед причин називає камені в нирках, вагітність, збільшену простату, інфекції, травму або операцію на сечоводах, згусток крові, пухлину. Тому пієлопластику розглядають лише тоді, коли причиною виявилося саме звуження мисково-сечовідного сегмента.

NHS перелічує можливі симптоми гідронефрозу:

• біль у попереку, збоку або в животі;
• потреба мочитися частіше, ніж зазвичай, або труднощі з сечовипусканням;
• каламутна сеча або кров у сечі;
• висока температура, відчуття жару, холоду чи озноб.

З такими симптомами NHS радить терміново (того ж дня) звернутися до лікаря, щоб з’ясувати причину. Перешкоду відтоку шукають за допомогою візуалізації (NHS називає рентген, КТ та інші методи, EAU для дітей — повторні УЗД); серед методів — УЗД нирок, а для дитини — УЗД нирок і сечового міхура у дітей. Чи потрібні КТ або радіоізотопне обстеження, вирішує лікар і направляє на них. EAU у настанові з дитячої урології наголошує, що жоден окремий тест не дозволяє точно відрізнити справжню обструкцію від розширення без неї, тому рішення ухвалюють за кількома обстеженнями в динаміці.

Чинного українського клінічного протоколу чи стандарту саме щодо звуження мисково-сечовідного сегмента ми не знайшли, тому підхід описуємо за іноземними настановами з атрибуцією.

• Діти (EAU, 2026). Операцію вважають виправданою, якщо є скарги: повторний біль у боці, інфекція сечових шляхів з гарячкою. EAU рекомендує втручання також при зниженні роздільної функції нирки (менше 40 % або падіння більш ніж на 10 відсоткових пунктів у повторних дослідженнях), поганому відтоку сечі на діуретичній реносцинтиграфії, збільшенні передньо-заднього розміру миски на УЗД і розширенні III–IV ступеня за класифікацією Товариства фетальної урології (SFU). Рішення радять ухвалювати з урахуванням того, як змінюється гідронефроз і функція нирки (слабка рекомендація).
• Немовлята до 2 років (EAU). За оглядом Cochrane, при однобічній обструкції в цьому віці лікування без операції є одним із варіантів, хоча якість досліджень обмежена.
• Дорослі (BAUS). Якщо скарги незначні й не виправдовують операцію, можливе спостереження. NHS додає, що в дорослих при гідронефрозі спершу зазвичай відводять сечу, щоб полегшити біль і вберегти нирку, а вже потім лікують причину.

Інфекція на тлі гідронефрозу — окрема ситуація. Стандарт МОЗ України «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги» (наказ № 1044 від 30.07.2026) відносить обструктивний пієлонефрит або піонефроз із підтвердженою за УЗД чи КТ обструкцією та ознаками інфекції або сепсису до урологічних ургентних станів, що можуть потребувати термінової декомпресії (нефростомії, стентування). Такий стан лікують у стаціонарі, а не плановою пієлопластикою.

BAUS перелічує альтернативи лапароскопічній пієлопластиці для дорослих:

• спостереження — коли скарги незначні;
• ендопієлотомія — розсічення звуження зсередини через інструмент, введений із сечового міхура або через шкіру над ниркою;
• розширення звуження балоном під рентгенологічним контролем;
• тимчасовий стент у звуженій ділянці (детальніше — на сторінці стентування сечоводу);
• відкрита пієлопластика через розріз у попереку.

Для дітей EAU зазначає, що відкрита й малоінвазивна (лапароскопічна) пієлопластика мають порівнянні успіх і частоту ускладнень, а перевагами малоінвазивного доступу називає коротше перебування в лікарні, кращий косметичний результат, менший біль після операції та швидше відновлення. Розчленувальну пієлопластику за Хайнсом — Андерсоном EAU вважає «золотим стандартом» із повідомленим успіхом близько 95 %; ця цифра стосується дітей.

Якщо роздільна функція нирки менша за 20 %, EAU для дітей пропонує обговорювати з родиною як пієлопластику, так і видалення нирки; у частини пацієнтів можна розглянути й спостереження. Про цю операцію — на сторінці лапароскопічна нефректомія.

Обсяг передопераційного обстеження визначає лікар; загальні етапи описано на сторінці підготовка до урологічних операцій. BAUS радить заздалегідь повідомити медичну команду, зокрема якщо ви:

• маєте імплантовані пристрої чи протези (стент, штучний суглоб, кардіостимулятор, клапан серця, судинний протез);
• регулярно приймаєте ліки, що розріджують кров, — чи потрібно їх змінювати перед операцією, обговоріть з лікарем;
• мали або маєте інфекцію MRSA.

BAUS також радить по змозі кинути курити до операції: куріння робить ускладнення після втручання ймовірнішими.

Будь-яка операція має ризики. BAUS наводить таку частоту для лапароскопічної пієлопластики (британські дані; ваш індивідуальний ризик оцінить хірург):

• майже в усіх: біль у ділянці плеча через подразнення діафрагми вуглекислим газом, тимчасове здуття живота, ще одна процедура для видалення стента;
• від 1 з 10 до 1 з 50: кровотеча, інфекція, біль або грижа в місці проколу, що потребують лікування; біль, який лишається, навіть коли відтік з нирки покращився; повторне звуження чи рубцювання, яке потребує ще однієї операції;
• від 1 з 50 до 1 з 250: кровотеча, через яку доводиться переходити на відкриту операцію або переливати кров; пошкодження сусідніх органів чи судин, що потребує ширшої операції; ускладнення з боку анестезії, серця й судин, які можуть потребувати інтенсивної терапії (зокрема інфекція в грудній клітці, тромбоемболія легеневої артерії, інсульт, тромбоз глибоких вен, інфаркт і смерть); видалення нирки згодом через пошкодження від повторної непрохідності.

Ризик лікарняної інфекції BAUS оцінює в 4–6 % і вище в групах ризику, зокрема в людей із тривалим дренуванням (наприклад, катетером), довгим або повторними перебуваннями в лікарні.

За BAUS, у британських лікарнях після пієлопластики в середньому перебувають у стаціонарі один-два дні; дренаж і катетер зазвичай знімають через 24–48 годин. Повне відновлення, за даними цієї асоціації, займає 10–14 днів, а більшість людей повертається до звичної активності через два-чотири тижні. На роботу виходять, коли почуваються достатньо добре і лікар задоволений перебігом.

Стент у сечоводі може спричиняти біль у ділянці нирки, особливо під час сечовипускання, або в сечовому міхурі. BAUS пише, що це зазвичай швидко минає. Стент видаляють через 4–6 тижнів, як правило під місцевим знеболенням. Приблизно через 12 тижнів після операції BAUS зазвичай призначає радіоізотопне обстеження нирки, щоб оцінити відтік сечі; куди звернутися для такого обстеження, підкаже лікар.

Негайно зверніться до лікаря, якщо піднялася температура, з’явилися почервоніння, пульсуючий біль або виділення з ранок (BAUS). Якщо зі стентом ви погано почуваєтеся чи маєте гарячку, BAUS радить звернутися до лікаря, щоб перевірити сечу на інфекцію.

Лапароскопічну пієлопластику в медичній мережі ЕКСПЕРТ виконують в урологічному напрямі. Шлях пацієнта починається з консультації уролога: візьміть результати УЗД, аналізів і попередніх обстежень, а також перелік ліків, які приймаєте. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому уролога уточніть під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на сторінці.

Одразу телефонуйте 103 при гострому болю в черевній порожнині чи/та поперековому відділі, значній зовнішній кровотечі, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо), непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Рішення про операцію та її обсяг ухвалює лікар після обстеження.