Анальна тріщина — це невеликий розрив слизової в задньому проході. Британська NHS зазначає, що зазвичай вона загоюється сама. Частіше тріщини бувають у людей 15–40 років і в маленьких дітей, а ризик підвищують закрепи, часта діарея, вагітність і вагінальні пологи, запальні хвороби кишечника та інфекції, що передаються статевим шляхом.
Коли тріщина тримається довго, вона змінюється. Американська настанова ASCRS (2023), що стосується дорослих, описує ознаки хронічності: гіпертрофований анальний сосочок над тріщиною, сторожовий горбик біля її зовнішнього краю та оголені волокна внутрішнього сфінктера на дні рани. Причину хронічного перебігу настанова пояснює підвищеним тонусом внутрішнього сфінктера: м’яз постійно напружений, кровопостачання ділянки погіршується, і рана не загоюється. Найчастіше, за ASCRS, тріщина розташована посередині задньої стінки анального каналу (73 %).
Саме тому операція при хронічній анальній тріщині здебільшого спрямована не лише на рану, а й на напружений сфінктер. Як лікують тріщину без операції, ми розповідаємо на сторінці лікування анальної тріщини.