Операція при раку товстої кишки у Львові

Товста кишка складається з ободової та прямої кишки, і в МОЗ України для них діють два окремі уніфіковані клінічні протоколи: «Рак ободової кишки» і «Рак прямої кишки» (наказ МОЗ України від 21.03.2025 № 512). Операція при раку товстої кишки — це загальна назва втручань, мета яких — видалити пухлину в межах здорових тканин разом зі шляхами її можливого поширення.

За протоколом «Рак ободової кишки», стандартним компонентом радикальної операції є повна мезоколонектомія з центральним лігуванням реґіонарних судин, тобто видалення ділянки кишки разом із брижею, судинами й лімфатичними вузлами. Для раку прямої кишки таким стандартом протокол називає тотальну мезоректумектомію: видалення прямої кишки разом із жировою клітковиною, що її оточує. Операція — лише частина плану: як поєднують її з хіміо- та променевою терапією, ми пояснюємо на сторінці про лікування раку товстої кишки.

Вид втручання залежить насамперед від того, де розташована пухлина і наскільки вона поширена. Протоколи наводять основні операції так:

Окремо про лапароскопічні варіанти розповідаємо на сторінці лапароскопічна геміколектомія, а про втручання при непрохідності — на сторінці операція Гартмана.

Коли резектабельна пухлина спричинила явну непрохідність, клінічна настанова МОЗ «Рак ободової кишки» описує кілька варіантів: одноетапну колектомію, резекцію з накладенням стоми або спершу стому чи, в окремих випадках, стент, а вже потім колектомію.

До обов’язкових заходів при вперше виявленому раку ободової чи прямої кишки протоколи відносять:

• біопсію, тестування пухлини на MMR/MSI і пальцеве ректальне дослідження;
• колоноскопію або ригідну ректороманоскопію;
• КТ грудної клітки, КТ або МРТ черевної порожнини та МРТ таза (лікар скаже, які саме дослідження потрібні, і направить на них);
• загальний і біохімічний аналізи крові та раково-ембріональний антиген (РЕА);
• оцінку мультидисциплінарної робочої групи, зокрема щодо того, чи можна видалити пухлину.

Бажаними протоколи називають ендоскопічне УЗД (при раку прямої кишки — ендоректальне, за певних умов), ПЕТ/КТ за показаннями та консультацію фахівця з ентеростомії. Протокол «Рак прямої кишки» також згадує, що під час протипухлинного лікування частина пацієнтів може втрачати фертильність, тому передбачає консультацію фахівця з репродуктивної медицини щодо збереження фертильності; у переліку бажаних заходів її вказано «за бажанням пацієнта».

Перед лікуванням лікар має ознайомити вас із переліком можливих втручань, їх обґрунтуванням і очікуваними ризиками. Після цього ви підписуєте інформовану добровільну згоду на діагностику, лікування, операцію та знеболення.

До протоколу «Рак прямої кишки» додано пам’ятку для пацієнтів, яким планують хірургічне лікування. Вона описує програму, спрямовану на зменшення ризику ускладнень і швидше відновлення. Обстеження на догоспітальному етапі проходять за схемою, прийнятою для цього захворювання, а лікування призначають, якщо протипоказань до операції не виявлено. Про дату й час операції лікар повідомляє заздалегідь.

Конкретні вимоги до підготовки кишки, харчування й прийому ліків у вашому випадку пояснює хірург.

Пам’ятка МОЗ прямо попереджає, що після таких операцій завжди існує ризик післяопераційних ускладнень. Серед головних чинників, від яких він залежить, вона називає:

• вік пацієнта;
• супутні захворювання органів дихання, серцево-судинної та ендокринної систем;
• обсяг оперативного втручання;
• стадію раку та ступінь поширеності пухлини.

Окрема пам’ятка до протоколу «Рак прямої кишки» присвячена тренуванню анального сфінктера після низької передньої резекції чи проктектомії: у ній описано вправи для анального сфінктера, сідничних м’язів і м’язів тазового дна. Які ризики актуальні саме для вас, лікар пояснює перед підписанням згоди.

Видалену тканину обов’язково досліджують. За протоколом, патоморфологічний звіт описує, зокрема, глибину проростання пухлини, кількість досліджених і уражених лімфатичних вузлів та стан країв резекції. Від цього залежить остаточна стадія і те, чи запропонують ад’ювантне, тобто післяопераційне, лікування, наприклад курс хіміотерапії.

Із лікарні виписують, коли завершено запланований обсяг або етап лікування і немає ускладнень, які потребують перебування в стаціонарі. За протоколом, під час виписки пацієнт має отримати інформацію про можливі віддалені побічні ефекти, план періодичних обстежень, рекомендації щодо способу життя, харчування й фізичних навантажень, а за потреби — пам’ятку для людей зі стомою.

Пам’ятка МОЗ для пацієнтів, які мають колостому або ілеостому, пояснює: стома — це виведений на передню черевну стінку фрагмент товстої або тонкої кишки, через який виходить її вміст. Вона позбавлена нервових закінчень, тому сама стома не болить; неприємні відчуття можуть бути через подразнення шкіри або посилену роботу кишечника. Стоми бувають тимчасові й постійні, а за даними пам’ятки, повністю стома формується через 4–6 тижнів після операції.

Чи можна згодом відновити прохідність кишки, вирішує хірург. Як формують стому і як за нею доглядати, розповідаємо на сторінці виведення стоми товстої кишки.

Протоколи МОЗ визначають, що спеціальне протипухлинне лікування раку ободової і прямої кишки, основним методом якого є радикальна операція, проводять виключно в закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу таким пацієнтам. Тому важливо заздалегідь з’ясувати, де саме вас оперуватимуть і хто вестиме лікування далі.

Проктологія, хірургія та онкологія входять до напрямів медичної мережі ЕКСПЕРТ. Якщо у вас уже є діагноз або результати обстежень, запишіться на консультацію проктолога: лікар перегляне документи й пояснить подальші кроки. Які саме етапи обстеження чи лікування можна пройти в мережі і де вам можуть виконати операцію, уточніть під час запису. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому проктолога уточніть під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на сторінці.

Не чекайте планового прийому, а одразу телефонуйте 103 при значній зовнішній кровотечі, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо), гострому болю в черевній порожнині чи/та поперековому відділі та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Обсяг операції, доступ і план лікування визначають лікарі після обстеження.