Аноскопія оцінює нижні відділи. StatPearls наголошує, що зміни, виявлені при ній, не виключають джерела кровотечі вище. ASCRS (2024) пише, що ректальну кровотечу не слід автоматично відносити на рахунок геморою: інші хвороби товстої кишки, зокрема колоректальний рак, теж можуть давати кров, а колоноскопію радять, коли очевидного джерела немає або є, наприклад, біль у животі, здуття чи нові запори. SICCR радить колоноскопію пацієнтам із гемороєм і ректальною кровотечею, щоб виключити інші хвороби товстої кишки, і вважає її обов’язковою в літніх пацієнтів, при новоутвореннях товстої кишки в особистому чи сімейному анамнезі, а також за наявності запальних хвороб кишечника, зміни випорожнень, недавньої значної втрати ваги, залізодефіцитної анемії чи позитивного тесту на приховану кров.
Український протокол щодо раку ободової кишки (УКПМД, наказ МОЗ від 21.03.2025 № 512) називає ознаками, за яких діагноз можна запідозрити, стійкі або періодичні ректальні кровотечі, зміни функції кишечника, втрату ваги, залізодефіцитну анемію та болі в животі, і зазначає, що поява таких скарг потребує термінового обстеження. NHS нагадує, що кров із заднього проходу іноді буває ознакою раку кишечника, а звернутися до лікаря радить, зокрема, якщо кров у калі триває 3 тижні чи випорожнення тримаються м’якшими, тоншими або довшими за звичні 3 тижні. Британська настанова NICE NG12 радить пропонувати дорослим кількісний тест на приховану кров (FIT) для рішення про скерування, зокрема людям віком від 50 років з необґрунтованою ректальною кровотечею, болем у животі чи втратою ваги, а людям до 50 років — із ректальною кровотечею разом із болем у животі чи втратою ваги. Це не привід для паніки: це привід не відкладати огляд. Наступні кроки можуть включати ректороманоскопію чи колоноскопію; про кров із прямої кишки докладніше — на сторінці крові з прямої кишки.