Лікування ожиріння у Львові

Клінічна настанова, заснована на доказах, «Ожиріння у дорослих» (ДЕЦ МОЗ, 2023; адаптація канадської настанови), на якій ґрунтуються стандарти медичної допомоги МОЗ № 427, визначає ожиріння як «складне хронічне захворювання, за якого патологічний або надлишковий жир в організмі (тучність) погіршує здоров’я, збільшує ризик довготривалих медичних ускладнень і зменшує тривалість життя». Тому мета лікування ожиріння — не лише цифра на вагах: настанова підкреслює, що «ведення ожиріння» означає поліпшення здоров’я, а не тільки втрату маси тіла.

За настановою, ожиріння безпосередньо пов’язане з цукровим діабетом 2 типу, неалкогольною жировою хворобою печінки, артеріальною гіпертензією, гастроезофагеальною рефлюксною та жовчнокам’яною хворобами, а також із психологічними й психіатричними розладами. Британська NHS додає щоденні прояви: задишку, труднощі з рухом, сильну втому, біль у суглобах і спині, хропіння, пригнічений настрій. Стандарти МОЗ № 427 стосуються дорослих; якщо йдеться про дитину, зверніться до педіатра.

За стандартами МОЗ № 427, діагноз надлишкової маси тіла чи ожиріння в дорослих встановлюють за індексом маси тіла: вагу в кілограмах ділять на квадрат зросту в метрах. Ризики для здоров’я оцінюють за ІМТ разом з окружністю талії та загальноклінічним обстеженням.

Окружність талії, за тим самим стандартом, у чоловіків менше 94 см вважають низьким показником, 94–102 см — високим, понад 102 см — дуже високим; у жінок відповідно менше 80 см, 80–88 см і понад 88 см.

ІМТ не ідеальний. Стандарт застерігає, що в людей із великою м’язовою масою він може менш надійно свідчити про ожиріння. Британська NICE радить обережно тлумачити ІМТ у людей від 65 років, а для людей південноазійського, китайського, іншого азійського, близькосхідного, чорношкірого африканського чи афро-карибського походження використовувати нижчі пороги: надлишкова вага — ІМТ 23–27,4 кг/м², ожиріння — від 27,5 кг/м². NICE також оцінює співвідношення талії до зросту в людей з ІМТ менше 35 кг/м²: 0,5–0,59 означає підвищені ризики для здоров’я, від 0,6 — ще вищі, тому талію радять тримати меншою за половину зросту.

Стандарти МОЗ № 427 вимагають провести диференційну діагностику з ендокринними порушеннями, які спричиняють ожиріння чи беруть участь у його формуванні. Серед них, зокрема, надлишок андрогенів у жінок, дефіцит андрогенів у чоловіків, ендокринні зміни через ліки (наприклад, літій, антидепресанти, антипсихотичні засоби, глюкокортикоїди), а рідше — синдром Кушинга чи тяжкий гіпотиреоз. За потреби лікар направить до ендокринолога.

Стандарт також радить з обережністю призначати препарати, що можуть вплинути на масу тіла, і надавати перевагу альтернативам без такого впливу. Тож не скасовуйте ліки самостійно: про їхній можливий вплив на вагу поговоріть із лікарем, який їх призначив. Бажаним стандарт називає й психологічний скринінг на тривогу та депресію за стандартизованими опитувальниками, а за показаннями — направлення до фахівця з психічного здоров’я.

Стандарти МОЗ № 427 наголошують: для боротьби з надлишковою вагою й ожирінням слід першочергово застосовувати поведінкові заходи (харчування, фізичні вправи, спосіб життя), які можна поєднувати з фармакотерапією.

• Харчування — персоналізоване, безпечне, збалансоване й придатне для тривалого дотримання. Стандарт пропонує на вибір, зокрема, середземноморський режим, вегетаріанську дієту, раціон із низьким глікемічним індексом, скандинавський режим і часткові заміни їжі.
• Фізична активність — стандарт рекомендує всім пацієнтам щонайменше 150 хвилин енергійної активності впродовж тижня; вид підбирають з урахуванням вашого рівня й можливостей, від швидкої ходьби до плавання.
• Поведінкова терапія — самостійний моніторинг поведінки, встановлення цілей, сповільнення прийому їжі, соціальна підтримка, профілактика рецидивів і зміни поведінки, якщо вага знову зростає.

Рухатися більше стандарт заохочує, навіть якщо вага не знижується: це має інші переваги для здоров’я, наприклад знижений ризик цукрового діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань.

Ліки не замінюють зміни способу життя, а доповнюють їх. Клінічна настанова «Ожиріння у дорослих» наголошує, що засоби, не схвалені для фармакотерапії ожиріння, не мають для цього використовуватися. За настановою, достатніх даних, щоб застосовувати для лікування ожиріння гормональні засоби (тестостерон, тиреоїдні гормони), немає.

Можливі побічні дії настанова описує прямо. Для агоніста рецепторів ГПП-1, який вона розглядає, найпоширеніший побічний ефект — нудота; також турбують закреп, діарея, серцебиття, блювання. Порівняно з плацебо він збільшує на 1,4 % ризик утворення каменів у жовчному міхурі й несуттєво підвищує ризик панкреатиту, переважно в людей із жовчнокам’яною хворобою. Він гальмує спорожнення шлунка, тому може порушувати всмоктування інших ліків, які приймають через рот. Препарат, що зменшує всмоктування жирів, асоціюється зі значними шлунково-кишковими ефектами (жирні випорожнення, імперативні позиви до дефекації) і впливає на всмоктування жиророзчинних вітамінів A, D, E, K.

За стандартами МОЗ № 427, баріатрична хірургія може бути показана людям з ожирінням і супутніми хворобами, що загрожують здоров’ю, і проводити її слід лише за таких умов:

• ожиріння III ступеня (ІМТ від 40 кг/м²);
• ожиріння II ступеня (ІМТ 35–39,9 кг/м²) із тяжкими супутніми захворюваннями й метаболічними порушеннями (наприклад, артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу) за низької ефективності терапевтичних програм;
• ожиріння II ступеня без супутніх захворювань і метаболічних порушень;
• ожиріння I ступеня (ІМТ 30–34,9 кг/м²) із супутніми захворюваннями та метаболічними порушеннями.

Враховують і психічні розлади, пов’язані з ожирінням (депресію, розлади харчової поведінки, пограничні розлади особистості тощо). Чи підходить вам операція і яка саме, вирішує баріатричний хірург після обстеження; у медичній мережі ЕКСПЕРТ є напрям баріатрії, і за потреби лікар направить на консультацію баріатричного хірурга.

Оскільки ожиріння пов’язане з жировою хворобою печінки, гастроезофагеальною рефлюксною та жовчнокам’яною хворобами, під час лікування оцінюють і стан печінки та органів травлення. Про ураження печінки на тлі метаболічних порушень детальніше — на сторінці лікування стеатотичної хвороби печінки, про камені в жовчному міхурі — лікування жовчнокам’яної хвороби. Стан печінки, жовчного міхура й підшлункової залози допомагає оцінити УЗД органів черевної порожнини, якщо його призначить лікар. Поєднання ожиріння з підвищеним тиском, цукром і холестерином розглядаємо окремо на сторінці лікування метаболічного синдрому.

Гострий біль у черевній порожнині, зокрема на тлі лікування ожиріння, — привід одразу телефонувати 103 (наказ МОЗ № 583, п. 4), а не чекати планового візиту.

Лікування починається з консультації гастроентеролога й обстеження. Далі лікар разом із вами складає індивідуальну програму: корекцію харчування, зміну способу життя, роботу з харчовою поведінкою, за потреби медикаментозну підтримку, і регулярно контролює результат. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. У мережі є також ендокринологія, кардіологія, баріатрія й напрям ментального здоров’я: до цих фахівців лікар направить, якщо буде потреба.

Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому лікаря уточніть під час запису за телефоном або через форму на сторінці.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Засоби для схуднення й зміни в призначеному лікуванні обговорюйте з лікарем.