УЗД черевної порожнини з жовчегінним сніданком у Львові

Назва «жовчегінний сніданок» вказує на пробу, під час якої жовчний міхур оглядають на УЗД до й після стимулятора скорочення, тобто їжі чи іншої речовини. Англомовні публікації називають її fatty meal ultrasonography, а вимірювану величину — фракцією викиду жовчного міхура (GBEF, gallbladder ejection fraction).

Чесно про джерела: у переглянутих документах МОЗ України, ACR та AIUM і на сторінках NHS ми не знайшли методики цієї проби, складу «сніданку», часу вимірювань і норм скорочення. Тому на сторінці немає рецепту сніданку, хвилин і відсотків: їх довелося б вигадувати.

Звичайне УЗД описано докладніше на сторінках УЗД жовчного міхура та УЗД жовчовивідних шляхів, а огляд кількох органів — на сторінці УЗД органів черевної порожнини. За практичним параметром AIUM (розроблений разом з ACR, SPR і SRU), жовчний міхур оглядають за можливості наповненим, і в більшості випадків голодування перед плановим дослідженням це забезпечує.

Чинного українського клінічного протоколу про жовчнокам’яну хворобу чи функціональні розлади жовчного міхура, який описував би таку пробу, ми не знайшли. УЗД жовчного міхура згадано в суміжному документі. За уніфікованим клінічним протоколом «Хронічний панкреатит» (наказ МОЗ від 04.07.2023 № 1204; пацієнти старше 18 років) УЗД органів черевної порожнини та жовчного міхура необхідне для діагностики панкреатиту й відрізнення його від жовчнокам’яної хвороби, яка теж дає біль у животі. Про оцінку скорочення жовчного міхура цей протокол не говорить.

Таку оцінку пов’язують із функціональним розладом жовчного міхура. Міжнародна експертна група (Римські критерії III, огляд Behar та співавт., Gastroenterology, 2006) описує його як розлад рухової функції. Його підозрюють, коли є епізоди помірного чи сильного стійкого болю в надчеревній ділянці та правій верхній частині живота тривалістю щонайменше 30 хвилин, а камені й інші структурні зміни виключені. За цим документом, діагноз має підтверджуватися зниженою фракцією викиду жовчного міхура, викликаною холецистокініном (CCK) під час холесцинтиграфії, і зникненням болю після видалення міхура. Тобто в цьому джерелі йдеться про сцинтиграфію з CCK, а не про УЗД зі «сніданком».

Міждисциплінарна група експертів США (DiBaise та співавт., Clinical Gastroenterology and Hepatology, 2011) пише, що CCK-сцинтиграфію найчастіше застосовують у пацієнтів із підозрою на функціональний розлад жовчного міхура, але методика введення CCK і норми в різних центрах сильно різняться. Група рекомендувала єдиний протокол і наголосила на потребі великого багатоцентрового дослідження, щоб з’ясувати користь тесту. Основним показанням лишається ретельно відібраний пацієнт, хоча клінічна користь тесту викликає суперечки.

Публікацій саме про УЗД небагато, і вони мають обмеження.

• Серія з лікарні Hillingdon (Велика Британія). Donen і Kantor (Journal of Surgical Case Reports, 2014) описали 28 пацієнтів віком від 17 до 78 років із типовим біліарним болем, нормальними аналізами та візуалізацією, яким зробили УЗД до й після стандартизованої жирової їжі. Автори не знайшли повідомлень про таке вимірювання в дорослих, зазначили, що єдиних вказівок щодо використання результатів не було, а точність проби знижують хибнонегативні результати. Для оцінки ролі методу вони радять подальші дослідження, бажано поряд зі сцинтиграфією;
• Дослідження в ПАР. Spangenberg і Janse van Rensburg (South African Journal of Radiology, 2018) порівняли різні стимулятори: залучили 40 здорових добровольців, в аналіз увійшли 32. Скорочення міхура залежало від того, який стимулятор давали, а CCK у країні недоступний. Автори пишуть, що в літературі описано різні альтернативи CCK.

Для пацієнта з цього випливає таке: єдиного складу «сніданку», часу вимірювань і межі норми для УЗД ми не знайшли, а результат залежить від способу стимуляції. Тому цифр на сторінці немає, а оцінити результат може лише лікар.

Окремої інструкції з підготовки до цієї проби ми не знайшли. Для планового УЗД верхнього відділу живота джерела розходяться в кількості годин:

• британська лікарня North Bristol NHS Trust просить не їсти щонайменше 5 годин, дозволяє лише прозорі рідини, наприклад воду, і звичні ліки; хворих на діабет просить зв’язатися з відділенням;
• британські товариства SCoR і BMUS, за статтею в BMJ Open Quality, радять 6 годин;
• українського документа з числом годин ми не знайшли, а AIUM годин не вказує.

Скільки годин не їсти саме перед цією пробою і що можна пити, скаже лікар чи адміністратор під час запису. Якщо ви хворієте на діабет або маєте харчові обмеження, скажіть про це заздалегідь: проба передбачає їжу чи інший стимулятор.

За AIUM, виявити кожну аномалію ультразвуком неможливо. Низький результат скорочення сам по собі не є діагнозом: за Римськими критеріями III розлад підозрюють за симптомами після виключення каменів і підтверджують сцинтиграфією з CCK та зникненням болю після видалення міхура, а DiBaise та співавт. називають користь тесту суперечливою.

• Біль у правому підребер’ї при негативному чи сумнівному УЗД. За ACR (Right Upper Quadrant Pain), при підозрі на безкам’яний холецистит наступним дослідженням зазвичай доречна сцинтиграфія жовчного міхура, а КТ і МРТ з МРХПГ можуть бути доречними. Чи потрібне це вам, вирішує лікар, і він направить на дослідження;
• Підшлункова залоза. За протоколом № 1204, УЗД виявляє лише суттєві зміни підшлункової залози, тож за їх відсутності діагноз хронічного панкреатиту не виключається, а за дифузних змін не вважається підтвердженим. Докладніше — на сторінці УЗД підшлункової залози.

Результат лікар, що вас направив, оцінює разом з іншими обстеженнями.

Роботи про цю пробу, які ми переглянули, стосуються переважно дорослих: серія з Hillingdon — пацієнтів від 17 до 78 років, дослідження в ПАР — здорових добровольців старше 18 років, консенсус DiBaise — дорослих. Дорослі підготовку й межі на дітей не переносять: AIUM для дітей вказує, що голодування має відповідати віку. Про дитяче УЗД читайте на сторінці УЗД черевної порожнини у дитини.

Одразу телефонуйте 103 при гострому болю в черевній порожнині чи/та поперековому відділі, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо), значній зовнішній кровотечі, блюванні кров’ю, непритомності або порушенні притомності, травмі, яка загрожує життю, порушенні перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча, інше) та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11). Такі стани потребують невідкладної допомоги, а не планового УЗД за записом.

Британська NHS описує біль від жовчних каменів як такий, що може бути сильним і постійним, тривати понад 30 хвилин і до кількох годин, відчуватися посередині живота або під ребрами справа, з нудотою чи блюванням. NHS радить викликати швидку або негайно їхати до відділення невідкладної допомоги, якщо:

• біль у животі раптовий і сильний;
• біль поширюється з живота в спину, і ви блюєте;
• температура дуже висока або ви відчуваєте жар, холод чи озноб;
• шкіра чи білки очей жовтіють.

В Україні телефонуйте 103 — диспетчер вирішить, чи направити бригаду, — або попросіть когось негайно відвезти вас до лікарні (не сідайте за кермо самі). Терміново, не чекаючи планового запису, до лікаря NHS радить звернутися, якщо біль у животі триває понад 30 хвилин.

В одній лікарні мережі є лабораторія, УЗД, ендоскопія та хірургічний стаціонар, тож аналізи, УЗД і консультацію можна пройти в одному місці. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу, за якою проводять саме це УЗД, і години прийому уточніть під час запису.

Записатися можна за телефоном або через форму на цій сторінці. Методику проби, склад сніданку, підготовку, потрібне направлення, вартість і строк висновку уточніть в адміністратора під час запису. Якщо лікар вирішить, що потрібна КТ, МРТ чи сцинтиграфія, він направить вас на дослідження.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Показання до УЗД, його обсяг і підготовку лікар визначає індивідуально.