Для виявлення H. pylori уніфікований протокол МОЗ № 1514 називає дихальний тест із 13С-сечовиною, тест калу на антиген і серологічне дослідження, а також методи, для яких беруть біоптат під час ендоскопії: гістологію, мікробіологічне дослідження та швидкий уреазний тест. Детальніше — на сторінці тест на Helicobacter pylori.
З чого почати, українські документи вирішують по-різному. УКПМД «Диспепсія» (наказ МОЗ № 600, 2012) вважає ЕГДС обов’язковою для чоловіків, старших за 35 років, і жінок, старших за 45 років, та/або за тривожних симптомів, а молодим пацієнтам з коротким анамнезом без тривожних симптомів — не обов’язковою. Клінічна настанова 2023 року (адаптація європейського консенсусу Маастрихт VI) рекомендує пацієнтам із диспепсією, молодшим за 50 років, без специфічних ризиків і тривожних симптомів неінвазивний тест на H. pylori, а старшим за 50 років — ендоскопію; цей поріг, за настановою, може коливатися від 45 до 55 років. Остаточне рішення ухвалює лікар.
Серед тривожних ознак («червоних прапорців») УКПМД «Диспепсія» називає ознаки шлунково-кишкової кровотечі (блювання з домішками крові, мелену — чорний дьогтеподібний кал), немотивовану анемію, немотивовану прогресуючу втрату маси тіла, прогресуючу дисфагію (утруднене ковтання), персистуюче блювання, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз, надключичну лімфаденопатію (збільшення лімфовузлів над ключицею) та симптоми диспепсії, які вперше виникли після 45 років. За наявності хоча б однієї з них протокол рекомендує ендоскопічне обстеження, за потреби з біопсією. Ознаки кровотечі — привід не для планового запису, а для невідкладної допомоги (див. нижче).
Під час гастроскопії, за клінічною настановою, беруть щонайменше дві біопсії з антрального відділу й тіла шлунка в окремі контейнери. УЗД органів черевної порожнини гастрит не підтверджує: протокол № 1514 застосовує його, щоб виключити захворювання жовчного міхура й підшлункової залози. Про процедуру — на сторінці гастроскопія.