Гастроскопія (езофагогастродуоденоскопія, ЕГДС) показує, чи ушкоджена слизова стравоходу, і дає змогу визначити ступінь ураження за Лос-Анджелеською класифікацією: від A (ушкодження завдовжки не більше 5 мм) до D (ушкодження охоплює 75 % окружності стравоходу й більше). Від ступеня залежить подальше лікування. Як підготуватися до процедури, розповідаємо на сторінці гастроскопія (ФГДС).
Протокол МОЗ № 943 називає тривожні симптоми, за наявності хоча б одного з яких пацієнта з ГЕРХ обов’язково направляють на ендоскопічне обстеження з гістологічним дослідженням біоптатів, щоб виключити онкологічні захворювання стравоходу та шлунка:
- дисфагія (утруднене ковтання);
- шлунково-кишкова кровотеча;
- часта нудота;
- втрата маси тіла;
- анемія;
- ядуха;
- біль у грудях.
Американська ACG радить провести ендоскопію якнайшвидше, щойно це можливо, якщо симптоми ГЕРХ супроводжуються утрудненим ковтанням, схудненням, кровотечею, блюванням чи анемією; при блюванні кров’ю чи ознаках внутрішньої кровотечі одразу телефонуйте 103 (наказ МОЗ № 583, п. 4). Адаптована клінічна настанова «Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» (2017) додає: якщо ГЕРХ уперше діагностовано в людини старше 50 років, це тривожна ознака, і першим обстеженням має бути ендоскопія.
Інші методи — за показаннями. рН-метрію стравоходу протокол передбачає, якщо діагноз не вдалося встановити за допомогою ЕГДС або немає відповіді на кислотознижувальне лікування; чи потрібна вона вам, вирішить лікар. Рентгенологічне дослідження з барієм, за протоколом і настановою 2017, має обмежене значення в діагностиці ГЕРХ і не рекомендується. Аналіз калу на приховану кров протокол передбачає при підозрі на шлунково-кишкову кровотечу.