Аденоїдектомія (видалення аденоїдів) у Львові

Аденоїди (глотковий мигдалик) — скупчення лімфоїдної тканини в носоглотці, там, де носові ходи переходять у горло. За американським довідником MSD Manual, найбільшими аденоїди бувають у дітей 2–6 років, а британська NHS зазначає, що приблизно з 4 років вони зазвичай починають зменшуватися й до раннього дорослого віку зникають. Тому аденоїдектомію (аденотомію) роблять переважно дітям; дорослим, за NHS, — нечасто.

Збільшення аденоїдів буває фізіологічним або виникає через інфекції, алергію, подразники. Значно збільшені аденоїди, за MSD Manual, можуть перекривати слухові труби, що веде до отитів, і хоани — задні отвори носової порожнини, що спричиняє синусит чи обструктивне апное сну. Протоколи МОЗ «Гострий середній отит» (наказ № 688 від 09.04.2021) і «Гострий риносинусит» (наказ № 1793 від 13.10.2023) радять при повторних отитах і риносинуситах зважати на аденоїди: оглянути носоглотку, врахувати закриття хоан аденоїдною тканиною.

Окремого протоколу МОЗ саме щодо аденоїдектомії ми не знайшли, тож показання наводимо за іноземними настановами. Британська NHS називає такі проблеми через збільшені аденоїди:

• утруднене носове дихання, через яке дитина дихає ротом або хропе;
• апное сну, коли дихання уві сні зупиняється й відновлюється;
• «клейке вухо» (секреторний отит) — ураження середнього вуха, що може погіршувати слух;
• часті вушні інфекції.

Залежно від того, наскільки серйозні проблеми, лікар, за NHS, може запропонувати почекати, чи не минуть вони самі. Споживча версія MSD Manual перелічує, коли дітям можуть рекомендувати саме аденоїдектомію: часті вушні інфекції зі стійкою рідиною в середньому вусі; повторні носові кровотечі або закладеність носа, що змінює голос чи порушує сон; часті синусити; обструктивне апное сну через великі аденоїди, якщо мигдалики видаляти не потрібно. Професійна версія довідника додає порушення росту щелеп і прикусу та підозру на злоякісну пухлину. А от частоту й тяжкість застуд і кашлю видалення мигдаликів і аденоїдів, за MSD Manual, схоже, не зменшує.

За MSD Manual, збільшені аденоїди в дітей трапляються часто й зазвичай не потребують лікування; за потреби лікар може призначити промивання носа сольовим розчином, гормональні спреї для носа (інтраназальні глюкокортикоїди), застосування яких разом з антигістамінними засобами в частини дітей пов’язане зі зменшенням потреби в операції, а при бактеріальному запаленні аденоїдів — антибіотики. Не призначайте дитині антибіотик самостійно: як наголошує Центр громадського здоров’я МОЗ, лише лікар може визначити, чи він потрібен.

Українська клінічна настанова «Гострий середній отит» 2021 року (ДЕЦ МОЗ) зазначає: видалення аденоїдів без міринготомії чи встановлення тимпаностомних шунтів не зменшує частоти гострих отитів порівняно з хіміопрофілактикою або плацебо й може не запобігти рецидивам. Втім, за настановою, видалення аденоїдів може бути доцільним, коли дитині встановлюють шунти, або в дітей із секреторним отитом, яким шунти вже встановили.

Для дітей до 12 років із секреторним отитом британська NICE (NG233) радить: якщо планують шунти, розглянути й аденоїдектомію, коли обстеження не виявило аномалії піднебіння, а ризики, зокрема кровотечу, обговорити з родиною й ухвалити рішення спільно. Американська AAO-HNS (настанова 2016 року, діти від 2 місяців до 12 років) обережніша щодо малюків: якщо дитину до 4 років оперують через секреторний отит, рекомендують шунти, а аденоїдектомію — лише за окремого показання, як-от закладеність носа чи хронічний аденоїдит; із 4 років — шунти, аденоїдектомію або обидва втручання. Про лікування гострого отиту — на сторінці лікування отиту у дітей, про перевірку слуху — тестування слуху у дітей.

Американська академія педіатрії (AAP, настанова 2012 року щодо неускладненого обструктивного апное сну в дітей і підлітків) радить розпитувати про хропіння всіх дітей, а за ознак апное — робити нічне дослідження сну (полісомнографію). Якщо збільшені і піднебінні мигдалики, і аденоїди, першим лікуванням AAP називає аденотонзилектомію, тобто видалення обох. Після операції стан дітей з апное AAP радить оцінювати повторно.

Про видалення піднебінних мигдаликів — на сторінці тонзилектомія, про причини й лікування нічного хропіння — лікування хропіння у дітей.

Стандартом огляду носоглотки MSD Manual називає гнучку назофарингоскопію, тобто огляд тонким ендоскопом через ніс (докладніше — на сторінці ендоскопія ЛОР-органів). Якщо дитина не переносить ендоскопію, розмір аденоїдів допомагає оцінити рентгенограма шиї в боковій проєкції. Полісомнографія показує, наскільки тяжке апное. Відрізнити аденоїди, за MSD, треба від таких станів, як алергічний риніт, поліпи носа, синусит, сторонні тіла в носі, а в хлопців-підлітків — юнацьку ангіофіброму носоглотки.

Українська клінічна настанова «Тонзиліт» 2021 року містить опитувальник для батьків перед запланованою аденотомією чи тонзилектомією в дітей, щоб виключити схильність до кровотеч (коагулопатію). Питання такі:

• чи бувають у дитини посилені носові кровотечі, кровотечі з ясен без явної причини, синці на тулубі чи в незвичних місцях;
• чи були тривалі або сильні кровотечі під час попередніх операцій, після них чи під час зміни або видалення зубів;
• чи переливали дитині кров або препарати крові;
• чи приймала вона останніми днями ацетилсаліцилову кислоту чи подібні знеболювальні;
• чи є схильність до кровотеч у батька, матері й родини, а в матері — триваліші чи рясніші місячні, кровотечі під час пологів чи після них.

Пам’ятка Кембриджської університетської лікарні (Велика Британія) просить повідомити, якщо в дитини застуда з температурою: за гарячки, ознак інфекції чи вологого кашлю операцію майже напевно відкладуть, бо на тлі інфекції зростає ризик ускладнень. MSD Manual зазначає, що оперувати варто щонайменше через 2 тижні після того, як інфекція минула.

За описом британської NHS, перед аденоїдектомією дитина певний час не їсть і не п’є, а операцію проводять під загальним наркозом, тож дитина спить і болю не відчуває. Зазвичай втручання триває близько 30 хвилин. Аденоїди видаляють через рот: обережно зрізають або видаляють інструментами, що діють теплом чи радіочастотною енергією. Який метод і вид знеболення підходять вашій дитині, лікар пояснює до операції.

NHS називає аденоїдектомію поширеною й нескладною операцією з рідкісними ускладненнями. До них належать:

• кровотеча в горлі після операції, для зупинки якої може знадобитися повторне втручання;
• пошкодження зубів, особливо хитких чи з коронками;
• інфекція в місці, де були аденоїди, — допомогти можуть антибіотики;
• утруднене дихання через набряк у горлі;
• зміни голосу, які мають минути за кілька тижнів;
• утруднене дихання чи інфекції, що зберігаються після операції;
• повторне розростання аденоїдів, хоча це нечасто.

За пам’яткою Кембриджської лікарні, шанс повторного росту тканини вищий у дуже маленьких дітей, близько 1–2 років. NICE радить обговорювати з родиною також велофарингеальну недостатність — стан, коли м’яке піднебіння не повністю відмежовує ніс від рота і під час мовлення повітря виходить через ніс (відкрита гугнявість). За MSD Manual, при велофарингеальній недостатності, з якою може бути пов’язана підслизова розщелина піднебіння чи роздвоєний язичок, аденоїдектомія протипоказана, бо може спричинити або посилити відкриту гугнявість. Це не та «закладена» гугнявість, яка буває через великі аденоїди.

Якщо в дитини раптово порушилося дихання, до операції чи після неї, одразу телефонуйте 103. Раптовий розлад дихання, а також блювання кров’ю, кровохаркання й значна зовнішня кровотеча входять до станів, за яких виїжджає бригада екстреної допомоги (Правила виклику, затверджені наказом МОЗ України від 26.03.2021 № 583, п. 4).

Британська NHS радить одразу викликати швидку або їхати до лікарні, якщо нещодавно після аденоїдектомії в дитини:

• будь-яка кровотеча з горла чи носа;
• кров у блювотинні або блювання чорного чи коричневого кольору.

В Україні при значній кровотечі, блюванні кров’ю чи кровохарканні телефонуйте 103, з іншою кров’ю з горла чи носа негайно везіть дитину до лікарні.

Не відкладаючи, зверніться до лікаря, якщо після операції в дитини:

• сильний біль, що не минає після знеболювального або посилюється;
• висока температура;
• біль або скутість у шиї;
• дитина не п’є.

Маршрут пацієнта такий: консультація дитячого ЛОРа, потрібна діагностика, спільне рішення про операцію, аденоїдектомія в умовах лікарні з медичним наглядом після неї, далі — відновлення вдома за порадами лікаря. Прийом ведуть отоларингологи, серед них — дитячий отоларинголог. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія й хірургічний стаціонар; лікарня мережі на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово.

Вартість операції та консультації уточнюйте в адміністратора під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на цій сторінці.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Рішення про операцію ухвалюють індивідуально після огляду та обстеження.