Фарингоскопія (огляд глотки) у Львові

Фарингоскопія (огляд глотки) — це візуальний огляд слизової оболонки глотки, піднебінних мигдаликів і задньої стінки глотки. Звичайний огляд лікар проводить через рот зі світлом і шпателем; в українських протоколах такий огляд називають орофарингоскопією. Глотка складається з трьох відділів: носоглотки, ротоглотки та гортаноглотки (MSD Manual). Через відкритий рот видно переважно ротоглотку, тобто мигдалики, піднебінні дужки й задню стінку. Носоглотку та гортаноглотку оглядають інакше, наприклад гнучким ендоскопом: за MSD, гнучкий ларингоскоп дає змогу побачити глотку й гортань. Про цей метод — на сторінках ендоскопії ЛОР-органів і ларингоскопії, про огляд носа — на сторінці риноскопії.

Уніфікований клінічний протокол МОЗ «Тонзиліт» (наказ № 639 від 06.04.2021; для дорослих і дітей) вказує, що гострий тонзиліт діагностують за скаргами та типовими симптомами: біль у горлі при ковтанні, гарячка, загальна слабкість, збільшення й болючість лімфовузлів біля кута нижньої щелепи. Дані орофарингоскопії при цьому оцінюють разом із загальною клінічною картиною. NHS також зазначає, що лікар зазвичай визначає тонзиліт, розпитавши про симптоми й оглянувши горло, а за потреби призначає мазок.

На сторінці послуги мережі ЕКСПЕРТ огляд глотки пов’язують із болем у горлі, першінням, утрудненим ковтанням, відчуттям стороннього тіла чи сухості в горлі, частими ангінами, осиплістю голосу та підозрою на тонзиліт. Лікар також може оглянути глотку, щоб оцінити результат лікування. Якщо головна скарга — осиплість, лікар додатково оцінює гортань, див. ларингоскопію.

За протоколом № 639, при гострому тонзиліті під час орофарингоскопії характерні збільшення мигдаликів і почервоніння (гіперемія) слизової оболонки. Він описує також:

• фолікулярну форму: на мигдаликах видно жовто-білі крапкоподібні нашарування (нагноєні фолікули);
• лакунарну форму: ділянки жовтуватих нашарувань, які зливаються, але не виходять за межі мигдалика;
• двобічність ураження при первинних тонзилітах; нашарування легко знімаються й не залишають виразок.

Інший малюнок вимагає уваги. Якщо на одному мигдалику є виразка з нерівними краями й сірувато-жовтим нальотом, з неприємним запахом з рота, протокол радить диференціювати стан із виразково-плівчастою ангіною, сифілісом глотки, дифтерією глотки й раком піднебінного мигдалика. MSD додає, що набряк навколо мигдаликів і зміщення язичка вбік можуть вказувати на паратонзилярний абсцес (гнійне запалення навколо мигдалика); один із його типових проявів — приглушений «картопляний» голос, ніби в роті гаряча картопля. Лікар також оглядає шию й лімфовузли.

Вірус чи бактерія. Огляд не дає змоги надійно відрізнити вірусне запалення від стрептококового: за MSD, їхні прояви значною мірою збігаються, хоча нежить і кашель частіше вказують на вірус. Протокол № 639 для вирішення питання про бактеріальну природу згадує швидкий тест на бета-гемолітичний стрептокок групи А або мазок із горла; про забір мазка — на сторінці мазків з горла, носа й вуха. Для пацієнтів віком понад 15 років протокол № 639 (додаток 2) наводить шкалу з чотирьох ознак: температура понад 38 °C, відсутність кашлю, набряк шийних лімфовузлів, збільшення чи нашарування на мигдаликах. При 0–2 балах висока ймовірність вірусного тонзиліту, при 3–4 — стрептококового, і тоді, якщо від цього залежить рішення, роблять мазок або експрес-тест. Для дітей 3–14 років протокол застосовує шкалу McIsaac, яка враховує й вік.

Антибіотик. Стандарт МОЗ № 1328 від 09.09.2026 (первинна допомога) зазначає, що при гострому фарингіті антибактеріальні засоби не призначають рутинно; NHS пише, що при болю в горлі антибіотики зазвичай не потрібні. Центр громадського здоров’я МОЗ нагадує: не призначайте собі антибіотик самостійно: лише лікар може визначити необхідність, доцільність і тип антибіотика.

Небезпечний стан без змін у глотці. За MSD, при епіглотиті (запаленні надгортанника) сильний біль і утруднене ковтання починаються різко, а глотка при огляді майже завжди виглядає непорушеною. Тому звичайний вигляд горла не виключає небезпеки, якщо є ознаки з розділу «Коли не можна відкладати?» нижче.

Протокол № 639 охоплює дорослих і дітей. За пам’яткою для пацієнтів у додатку до протоколу, до тонзиліту, спричиненого бета-гемолітичним стрептококом групи А, найбільше схильні діти віком від 3 до 15 років; до 3 років він трапляється дуже рідко. Для планового огляду дитини є консультація дитячого ЛОРа.

MSD застерігає: якщо в дитини підозрюють епіглотит (типово вік 2–6 років; слинотеча, шумне дихання, сидіння з нахилом уперед), вставлений шпатель може спричинити повну непрохідність дихальних шляхів, а глотку такої дитини оглядають лише в операційній, де доступна найдосконаліша допомога при ураженні дихальних шляхів. Тому не оглядайте горло такій дитині самостійно ложкою чи шпателем: телефонуйте 103.

Телефонуйте 103. Одразу телефонуйте 103 при раптовому розладі дихання, відсутності чи неефективності дихання, асфіксії всіх видів (зокрема потраплянні стороннього тіла в дихальні шляхи), значній зовнішній кровотечі, блюванні кров’ю, кровохарканні, анафілактичній реакції та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Ознаки з британських джерел. NHS радить викликати швидку або негайно їхати до відділення невідкладної допомоги, якщо в людини чи дитини утруднене дихання або неможливо ковтати, є слинотеча (вона може бути ознакою неможливості ковтати), високий свистячий звук при диханні (стридор) або тяжкі симптоми швидко погіршуються. При тонзиліті NHS додає: сильний біль у горлі, що швидко наростає, набряк у роті й горлі, утруднене мовлення, неможливість ковтати чи широко відкрити рот; це можуть бути ознаки абсцесу біля мигдалика (quinsy). В Україні телефонуйте 103 — диспетчер вирішить, чи направити бригаду, — або попросіть когось негайно відвезти вас до лікарні (не сідайте за кермо самі). MSD серед тривожних знахідок називає також приглушений голос і видиме випинання в глотці.

Звернутися до лікаря без зволікання. Пам’ятка до протоколу № 639 радить не зволікати зі зверненням при тяжкому загальному стані з температурою вище 38,3 °C (особливо якщо вона тримається понад 3 доби), при утрудненому ковтанні, при болю в горлі з гарячкою без кашлю й нежитю та при підозрі на ускладнення (ядуху пам’ятка теж називає; раптовий розлад дихання — привід одразу телефонувати 103, як вище). Перитонзилярний абсцес, за цією пам’яткою, проявляється сильним болем у ділянці мигдалика (частіше з одного боку), утрудненим ковтанням і неможливістю широко відкрити рот. За протоколом, місцеві ускладнення (паратонзилярний, парафарингеальний, заглотковий абсцеси) — привід для госпіталізації до ЛОР-відділення, а паратонзилярний і парафарингеальний абсцеси протокол називає показанням до невідкладного хірургічного втручання; про дренування абсцесу — на сторінці дренування паратонзилярного абсцесу. NHS також радить показатися лікарю, якщо біль у горлі не минає понад тиждень, повторюється часто або супроводжується утворенням у роті чи на шиї, чи виразкою в роті, що триває понад 3 тижні.

Після огляду лікар пояснює побачене й вирішує, чи потрібні додаткові дослідження (швидкий тест, мазок) і лікування. Вірусне запалення, за пам’яткою до протоколу № 639, організм здатен подолати без специфічного лікування, а симптоми зазвичай зменшуються за 3–4 дні й повністю зникають до 7-ї доби. Про лікування — на сторінках болю в горлі, ангіни та тонзиліту.

Отоларингологія — один із напрямів медичної мережі ЕКСПЕРТ. За інформацією зі сторінки послуги мережі, лікар оглядає глотку за допомогою шпателя та освітлення, оцінюючи стан слизової оболонки й мигдаликів; огляд триває кілька хвилин і не потребує спеціальної підготовки. Записатися на консультацію ЛОРа можна за телефоном або через форму на цій сторінці.

Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово, і в одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія та хірургічний стаціонар. Адресу й години прийому ЛОРа та вартість огляду уточніть в адміністратора під час запису.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Діагноз і тактику лікування визначають індивідуально після огляду й обстеження.