Аденоїдектомія (видалення аденоїдів) в Ужгороді

Аденоїди, або глотковий мигдалик, розташовані в носоглотці, за носовою порожниною. Британська NHS описує їх як частину імунної системи, що допомагає боротися з інфекціями. Американський довідник MSD Manual пише, що найбільші вони у 2–6 років, а збільшуються через вірусні чи бактеріальні інфекції, алергію або подразники.

Українські протоколи МОЗ згадують аденоїдні вегетації (розрослу аденоїдну тканину) як чинник, що сприяє хворобам вуха й пазух. Протокол «Гострий середній отит» (наказ № 688 від 09.04.2021) відносить дітей з аденоїдними вегетаціями до групи вищого ризику отиту, а протоколи «Гострий риносинусит» і «Хронічний риносинусит» (наказ № 1793 від 13.10.2023) — до чинників ризику риносинуситу. Тому при повторних отитах, за протоколом № 688, лікар оцінює стан носа й носоглотки, шукаючи причину рецидиву.

Окремого українського протоколу лише про аденоїдектомію в реєстрі ДЕЦ ми не знайшли. Тому спираємося на документи щодо конкретної проблеми:

Рішення лікар і батьки ухвалюють разом, після огляду й обстеження.

Протокол МОЗ «Хронічний риносинусит» визначає його в дітей як два чи більше симптоми, що тривають 12 тижнів і довше. Один із них — закладеність носа або виділення з носа (спереду чи по задній стінці носоглотки), до них можуть додаватися біль чи тиск в ділянці обличчя і кашель. Відрізнити таку хворобу, за протоколом, треба зокрема від аденоїдиту (запалення аденоїдів) та алергічного риніту.

Головним методом лікування і в дорослих, і в дітей протокол називає ліки: назальні кортикостероїди та промивання носа сольовим розчином. Якщо в дитини відповідне медикаментозне лікування виявилося неефективним, розглядають операцію: найчастіше це аденоїдектомія з промиванням пазух або без нього та функціональна ендоскопічна синус-хірургія (ФЕСХ).

Дитину з рецидивним отитом, за протоколом МОЗ № 688, направляють до отоларинголога або дитячого отоларинголога, щоб з’ясувати причину повторів. У клінічній настанові «Гострий середній отит» від ДЕЦ (2021, с. 61) сказано, що сама аденоїдектомія, без розтину барабанної перетинки (міринготомії) і без тимпаностомних шунтів, гострі отити рідшими не робить: у дослідженнях вона не перевершила хіміопрофілактику чи плацебо, а від рецидивів може й не вберегти. Проте, за настановою, вона може бути доцільною, коли дитині згодом ставитимуть шунти, або дітям із секреторним отитом, у яких шунти вже стоять.

Для секреторного отиту в дітей до 12 років британська NICE (NG233, 2023) радить розглянути аденоїдектомію, коли вже планують шунти, якщо під час обстеження аномалій піднебіння не знайшли; користь і ризики, зокрема кровотечу й велофарингеальну недостатність, обговорюють із родиною і вирішують спільно. Американська AAO-HNS (2016; обсяг — діти 2 місяці – 12 років) для дитини молодше 4 років, якщо її оперують, рекомендує шунти; аденоїдектомію ж AAO-HNS не радить робити без окремої причини, наприклад закладеності носа чи хронічного аденоїдиту. Чи потрібна перевірка слуху і куди звернутися, скаже лікар. Про лікування запалення вуха — на сторінках лікування отиту в дітей і лікування закладеності вух.

Настанова Американської академії педіатрії (AAP, 2012) написана для первинної ланки й стосується неускладненого обструктивного апное сну в дітей і підлітків. Вона радить питати про хропіння всіх дітей. Тим, хто хропе й має ознаки апное, AAP радить нічне дослідження сну (полісомнографію), а якщо воно недоступне — інші тести або скерування до фахівця. Чи потрібне таке дослідження вашій дитині, лікар скаже і порадить, куди звернутися.

Якщо в дитини встановлено апное, а піднебінні мигдалики та аденоїди збільшені водночас, AAP рекомендує починати з аденотонзилектомії — видалення обох, коли немає протипоказань. Лише аденоїди, за MSD Manual, можуть порадити видалити, якщо апное спричиняють великі аденоїди, а мигдалики видаляти не потрібно. Після операції AAP радить повторно оцінити стан дитини: якщо апное збереглося, можливе подальше лікування, зокрема апаратом постійного позитивного тиску (CPAP). Про мигдалики — на сторінці тонзилектомія, про інші причини нічного хропіння — лікування хропіння в дітей.

Носоглотку, за MSD Manual, стандартно оглядають гнучким назофарингоскопом, тобто тонким ендоскопом, який вводять через ніс; про цей метод розповідаємо на сторінці ендоскопія ЛОР-органів. КТ чи МРТ, за MSD, можуть розглянути, коли підозра на ангіофіброму чи рак висока; чи потрібне таке обстеження, лікар скаже і направить.

Щоб не пропустити порушення згортання крові, українська настанова «Тонзиліт» 2021 року пропонує батькам перед запланованою аденотомією опитувальник. Він стосується посилених носових кровотеч і синців у дитини, кровотеч з ясен, кровотеч під час попередніх операцій чи видалення зубів, переливань крові, прийому ацетилсаліцилової кислоти в останні дні, а також схильності до кровотеч у когось із батьків чи родичів.

Стандарт МОЗ «Парентеральна периопераційна антибіотикопрофілактика» (наказ № 540 від 23.04.2026) при аденоїдектомії антибіотикопрофілактику не вважає показаною. Виняток — пацієнти зі специфічними хворобами серця (наприклад, із протезом серцевого клапана): їм потрібна профілактика бактеріального ендокардиту. Тож про хвороби серця скажіть лікарю заздалегідь; за потреби він скерує до кардіолога в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді.

NHS вважає аденоїдектомію поширеним і нескладним втручанням, після якого ускладнення бувають рідко. Серед них:

• кровотеча в горлі, яку інколи зупиняють повторним втручанням;
• сколений або вибитий зуб, особливо хиткий чи з коронкою;
• інфекція там, де були аденоїди, з якою можуть допомогти антибіотики;
• набряк у горлі, через який дитині важче дихати;
• зміни голосу (голос має стати звичним за кілька тижнів);
• проблеми з диханням чи інфекції, які не зникли після операції;
• аденоїди можуть вирости знову, хоч це й нечасто.

Одразу телефонуйте 103 при раптовому розладі дихання, відсутності дихання, неефективності дихання, асфіксії всіх видів (зокрема потраплянні сторонніх тіл у дихальні шляхи), ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо), значній зовнішній кровотечі, блюванні кров’ю, кровохарканні, непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Якщо в нещодавно прооперованої дитини з’явилася кровотеча з горла чи носа (будь-яка), кров у блювотних масах або чорне чи коричневе блювання, британська NHS радить не чекати. NHS у таких випадках радить викликати швидку або негайно їхати до відділення невідкладної допомоги. В Україні телефонуйте 103 — диспетчер вирішить, чи направити бригаду, — або попросіть когось негайно відвезти вас до лікарні (не сідайте за кермо самі).

Видалення аденоїдів можна зробити в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. Прийом ведуть лікарі-отоларингологи; дітей консультує дитячий отоларинголог, і саме з консультації дитячого ЛОРа починається шлях до рішення. Аденотомію дітям роблять з 3 років, а за медичними показаннями — і раніше, у стаціонарі лікарні медичної мережі ЕКСПЕРТ на вул. Капушанській, 23а. Вид знеболення (загальне чи місцеве) обирає анестезіолог разом з отоларингологом, а скільки залишатися в лікарні після операції, вирішує лікар.

Рентген приносових пазух можна зробити в Ужгороді, якщо лікар вважатиме його потрібним. Щодо КТ лікар скаже, чи вона потрібна, і направить. На якій адресі й коли приймає лікар, уточніть під час запису; записатися можна за телефоном або через форму на сторінці, а вартість уточніть в адміністратора під час запису.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Чи потрібна операція, вирішують після огляду й обстеження разом із батьками.