Отоскопія (огляд вуха) в Ужгороді

Біль чи закладеність самі по собі не кажуть, що саме сталося у вусі. У переліку основних методів обстеження протоколу МОЗ «Гострий середній отит» (наказ № 688 від 09.04.2021; охоплює і дорослих, і дітей) отоскопія стоїть першою. З п’яти критеріїв діагнозу гострого середнього отиту два лікар перевіряє саме оком: випіт у середньому вусі (видима рідина, змінений світловий рефлекс, тьмяна чи випнута барабанна перетинка) і запалення самої перетинки.

Крім того, вухо може боліти через зовсім інші причини. Серед них протокол № 688 називає хвороби скронево-нижньощелепного суглоба, глотки, зубів, нервів голови й шиї, збільшені привушні лімфовузли. Протокол передбачає розрізняти ці причини, і огляд вуха показує, чи є зміни саме в ньому.

Протокол № 688 наводить ознаки, за якими лікар відрізняє гострий середній отит від інших хвороб вуха:

Для гострого зовнішнього отиту довідник MSD (версія для фахівців) називає головною ознакою різку болючість, коли відтягують вушну раковину або тиснуть на козелок, тож огляд такого вуха неприємний і непростий. Про лікування — на сторінках лікування отиту в дорослих і лікування отиту в дітей.

Стаття «Основи отоскопії» (журнал «Дитячий лікар», 2020; огляд для лікарів, не настанова) описує, що може заважати оглядові або виявитися причиною скарг:

• слухового ходу може не бути (атрезія), він буває звуженим (стеноз) чи набряклим, а в ньому самому може бути сірка, гній, кров чи сторонній предмет;
• чорно-синій колір перетинки може вказувати на кров у барабанній порожнині (гемотимпанум);
• щоб відрізнити невеликий отвір від локального втягнення перетинки, лікар може попросити вас продути вуха: втягнута ділянка тоді випинається, а крізь отвір буває чутно свист.

Чи потрібно прибирати сірку, вирішують за побаченим. Американська настанова AAO-HNS (2017) називає пробкою лише скупчення сірки, видиме при отоскопії, яке дає скарги, заважає потрібному оглядові вуха або і те, і те; сірку без скарг у вусі, яке добре видно, вона рутинно прибирати не радить. Як прибирають пробку, розповідає сторінка видалення сірчаних пробок.

Отоскоп показує слуховий хід і перетинку, а за наявності отвору в ній — і барабанну порожнину, але не вимірює слух. Протокол № 688 називає й інші методи:

• пневматичну отоскопію, отомікроскопію й отоендоскопію — «за можливості»;
• аудіометрію: протокол вважає аудіограму доречною при зниженні слуху (передусім тривалому) чи підозрі на супутню гостру сенсоневральну приглухуватість;
• тимпанометрію при зниженні слуху, щоб виявити секрет у барабанній порожнині;
• КТ — при підозрі на ускладнення в межах скроневої кістки, МРТ — при підозрі на внутрішньочерепні ускладнення.

Чи потрібне щось із цього переліку і куди звернутися, лікар скаже після огляду. Детальніше оглянути вухо під збільшенням можна на мікроскопії вуха.

Окремо про слух. Клінічна настанова ДЕЦ МОЗ 2022 про раптову втрату слуху (адаптація настанови AAO-HNS 2019, для дорослих від 18 років) вимагає оглянути слухові проходи й перетинку, щоб розмежувати кондуктивну й сенсоневральну втрату слуху. Кондуктивну можуть дати сірка, отит, сторонній предмет, отвір у перетинці, набряк проходу, і багато з цього видно на отоскопії. При сенсоневральній втраті, за настановою, отоскопічна картина майже завжди звичайна; щільну сірку, якщо вона є, радять видалити до встановлення діагнозу. Британська NICE (NG98) так само радить дорослим спершу виключити щільну сірку та гострі інфекції, як-от зовнішній отит, і вже тоді призначати оцінку слуху.

За статтею «Основи отоскопії», немовля чи малюка садять на коліна батькові, матері чи помічнику, і той ноги дитини затискає між своїми, однією рукою тримає її руки, другою фіксує голову. Щоб не травмувати шкіру проходу, якщо дитина смикнеться, лікар спирає пальці на її вилицю. У немовлят вушну раковину відтягують униз і назад, а в дорослих — назад і вгору.

Малі діти рідко можуть пояснити, що болить. Протокол № 688 серед невербальних ознак болю у вусі називає неспокій, дратівливість, плач, поганий сон, відмову від їжі, тягнення рукою до вуха. Настанова AAO-HNS радить уважно шукати сірку, що закриває прохід, у малих дітей, бо вони не поскаржаться. Британська NICE (NG233, для дітей, молодших 12 років) звертає увагу на тривалу рідину в середньому вусі: дитина перепитує, погано чує, коли не бачить обличчя співрозмовника, їй важко в гурті; можливі затримка мовлення, дискомфорт чи шум у вухах. Записати малюка можна на консультацію дитячого ЛОРа.

Огляд допомагає вирішити, чи потрібні ліки взагалі. Стандарт МОЗ № 1328 від 09.09.2026 для закладів первинної допомоги зазначає: при гострому середньому отиті антибіотик рутинно не призначають, більшість легких і середньотяжких випадків його не потребують, рішення індивідуальне; виняток становить двобічний отит у дітей до 2 років. Стандарт відсилає до протоколу № 688: той для дітей передбачає антибіотик також у віці до 6 місяців, при гноєтечі з вуха чи тяжких симптомах. В інших випадках отит може минути сам, і лікар може обрати уважне спостереження з полегшенням симптомів. Не призначайте собі антибіотик самостійно: лише лікар може визначити необхідність, доцільність і тип антибіотика (ЦГЗ, «Призначати антибіотики — справа лікаря», 18.11.2024).

Якщо рідина в середньому вусі в дитини не заважає слуху, NICE (NG233) радить пояснити батькам, що стан часто минає сам і лікування тоді не потрібне.

Одразу телефонуйте 103 при раптовому головному болю, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, судомах, непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

• Ознаки інсульту за п. 3 Порядку надання домедичної допомоги при підозрі на гострий мозковий інсульт (наказ МОЗ № 441 від 09.03.2022): раптова зміна виразу обличчя, порушення його симетрії; раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку; раптове порушення мовлення, розуміння простих команд чи запитань; раптове погіршення зору в одному або в обох очах; раптове порушення ходи; запаморочення, втрата рівноваги або координації; виражений головний біль без наявної причини. Серед перших кроків п. 4 цього порядку — виклик екстреної медичної допомоги: телефонуйте 103.
• Травма голови. Кров та/або ліквор (прозора рідина), що виділяються з носа чи вух, той самий наказ відносить до ознак травми голови (п. 3 відповідного порядку), а серед дій, які описує його п. 5, теж виклик екстреної допомоги.
• Ускладнення отиту. Пам’ятка протоколу № 688 радить пацієнтам невідкладно повідомити лікаря про сильний біль у ділянці вуха чи набряк там, нудоту, блювання, сильний біль голови, запаморочення й порушення рівноваги, асиметрію обличчя, а якщо стан не кращає або гіршає впродовж 2–3 діб, звернутися до лікаря. Раптову зміну виразу обличчя, порушення його симетрії, запаморочення, втрату рівноваги або координації чи виражений головний біль без наявної причини наказ № 441 (п. 3) вважає й ознаками інсульту: за них телефонуйте 103.
• Раптова втрата слуху. Настанова ДЕЦ МОЗ (2022, для дорослих) називає її загрозливим симптомом і зазначає, що з нею часто треба звертатися до лікаря терміново або невідкладно. Британська NICE (NG98) встановлює строк 24 години для огляду, якщо слух у дорослого впав протягом 3 днів чи швидше за останні 30 днів і причини в зовнішньому чи середньому вусі не знайшли.

Отоскопію можна зробити в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді: вухо оглядають на прийомі отоларинголога, тож записуйтеся на консультацію ЛОРа.

Якщо після огляду потрібен наступний крок, частину з них можна зробити тут же в Ужгороді: видалити сірчану пробку, пройти мікроскопію вуха, здати мазок із вуха (його досліджує партнерська лабораторія). Для досліджень, яких немає в Ужгороді, лікар скаже, куди звернутися.

На якій адресі й коли приймає лікар, уточніть під час запису. Запис — телефоном або через форму на сторінці. Вартість уточніть в адміністратора під час запису.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Що означають знахідки саме у вашому вусі, пояснить отоларинголог.