Лікування дивертикуліту у Львові

Дивертикули — це невеликі випинання слизової оболонки крізь м’язовий шар стінки кишківника. Коли вони є, але нічим себе не проявляють, говорять про дивертикульоз: людина може жити з ним роками й дізнатися випадково — під час колоноскопії чи комп’ютерної томографії, зробленої з іншого приводу. Якщо з’являються симптоми або ускладнення, стан називають дивертикулярною хворобою, а запалення одного чи кількох дивертикулів — дивертикулітом. Найчастіше запалення виникає в сигмоподібній кишці, тому біль зазвичай відчувається внизу живота зліва.

Різниця між цими станами практична, а не термінологічна. Дивертикульоз без симптомів не потребує ані антибіотиків, ані операції. Гострий дивертикуліт потребує огляду лікаря, бо саме від тяжкості перебігу залежить, лікувати амбулаторно, госпіталізувати чи оперувати. Докладніше про саме захворювання — на сторінці дивертикуліт: симптоми, причини, діагностика та лікування.

Однієї причини дивертикуліту немає — зазвичай збігається кілька чинників:

• вік — з роками дивертикули трапляються частіше;
• раціон із малою кількістю клітковини;
• малорухливий спосіб життя та надмірна вага;
• куріння;
• регулярний прийом деяких знеболювальних — нестероїдних протизапальних препаратів: їх пов’язують із вищою ймовірністю ускладнень.

Окремо варто сказати про поширений міф. Горіхи, насіння, кукурудзу та попкорн тривалий час радили виключати всім, у кого знайшли дивертикули, — вважалося, що дрібні частинки застрягають у випинаннях. Сучасні рекомендації не вимагають рутинно уникати цих продуктів.

Оцінка починається з огляду хірурга та аналізів крові, які показують вираженість запалення. Якщо діагноз неочевидний, це перший епізод або є підозра на ускладнення, призначають візуалізацію. Основним методом підтвердження гострого епізоду вважають комп’ютерну томографію органів черевної порожнини: вона показує не лише запалену ділянку, а й ускладнення — абсцес, перфорацію, ознаки перитоніту. Саме від цього залежить, чи достатньо консервативного лікування. Ультразвукове дослідження доступніше й у досвідчених руках може бути першим кроком; якщо картина непереконлива, переходять до томографії.

Колоноскопію в гострий період зазвичай не виконують. Її планують не раніше ніж через 6–8 тижнів і лише після повного зникнення симптомів, і не всім поспіль: обстеження рекомендують після ускладненого епізоду й за тривожних симптомів, а після неускладненого — якщо якісної колоноскопії давно не було (тут підходи настанов різняться). Потребу й терміни визначає лікар.

За неускладненого загострення суворої дієти зазвичай не потрібно: їдять за самопочуттям. Якщо біль сильний або стан тяжкий, лікар може порадити тимчасово легшу їжу чи лише рідину, а в стаціонарі — внутрішньовенну підтримку. Раціон розширюють у міру того, як стихають біль і температура.

Після одужання радять їсти достатньо клітковини (овочі, фрукти, цільнозернові продукти, бобові), пити достатньо рідини й регулярно рухатися. Такий раціон допомагає регулювати випорожнення. Різко переходити на велику кількість клітковини не варто: її кількість збільшують поступово.

Більшість епізодів дивертикуліту минають без хірургічного втручання, і навіть частину ускладнень лікують консервативно. Хірургічне рішення залежить від виду ускладнення:

• абсцес — відмежоване скупчення гною: невеликі зазвичай лікують антибіотиками, більші часто дренують під контролем ультразвуку чи томографії; операцію розглядають, коли ці методи неможливі або не допомагають;
• перфорація з розвитком поширеного перитоніту — стан, що потребує невідкладної операції;
• нориця — патологічне сполучення кишки із сусіднім органом, найчастіше сечовим міхуром: зазвичай потребує планового хірургічного лікування;
• звуження кишки з порушенням прохідності — про гостру кишкову непрохідність ми розповідаємо окремо.

Окремо стоїть кровотеча з дивертикулів. Це ускладнення дивертикулярної хвороби, яке зазвичай виникає без запалення: людина бачить кров у випорожненнях за відсутності болю й температури. Кровотечу часто вдається зупинити під час колоноскопії або за допомогою ангіографічних методик, а хірургічне втручання розглядають, якщо вони не спрацювали або кровотеча повторюється.

Обсяг операції залежить від того, наскільки поширене запалення й у якому стані пацієнт. Найчастіше йдеться про резекцію — видалення ураженої ділянки кишки. Якщо стан дозволяє, кінці кишки з’єднують одразу, формуючи анастомоз. У тяжких випадках, коли з’єднання небезпечне через запалення чи нестабільний стан пацієнта, виконують операцію Гартмана: уражену ділянку видаляють, а кишку виводять на передню черевну стінку у вигляді стоми. Згодом можливий окремий етап — реконструктивна операція із закриттям стоми, проте рішення про неї ухвалюють індивідуально: частині пацієнтів стома лишається постійною.

Доступ буває лапароскопічним або відкритим. Лапароскопія менш травматична, але вибір робить хірург під час планування втручання, зважаючи на ситуацію в черевній порожнині. Планову операцію після перенесених епізодів не призначають «за кількістю загострень» автоматично — рішення ухвалюють індивідуально, враховуючи тяжкість епізодів, ускладнення, вік, супутні хвороби та те, як хвороба впливає на якість життя.

Після консервативного лікування раціон розширюють у міру покращення. Після операції відновлення проходить під наглядом лікаря — з поступовим розширенням харчування та активності, контрольними оглядами й, за потреби, доглядом за раною.

Профілактика спрямована на те, щоб знизити ризик нового запалення: раціон із достатньою кількістю клітковини, регулярна фізична активність, нормальна вага й відмова від куріння. Якщо біль унизу живота повертається, покажіться лікарю: це може бути новий епізод, а може бути інша причина, і розібратися допоможе огляд.

Звертатися одразу, не відкладаючи до ранку чи до понеділка, потрібно за таких ознак:

• сильний або наростаючий біль у животі;
• твердий, напружений живіт, різкий біль при найменшому русі;
• висока температура з ознобом;
• багаторазове блювання, неможливість пити;
• кров у випорожненнях;
• відсутність випорожнень і газів разом зі здуттям;
• сплутаність свідомості, часте дихання або задишка, бліда чи плямиста шкіра, дуже низька температура тіла — можливі ознаки сепсису.

До огляду не приймайте на власний розсуд антибіотики й нестероїдні протизапальні знеболювальні: призначення робить лікар після обстеження.

Частину епізодів дивертикуліту лікують амбулаторно, але при ускладненнях потрібні стаціонар і рішення хірурга — тому зручно, коли обстеження й лікування доступні в одному місці. Лікарня медичної мережі ЕКСПЕРТ на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово: тут є лабораторія, ультразвукова й рентген-діагностика, ендоскопія та хірургічний стаціонар. Маршрут пацієнта виглядає так: консультація хірурга, обстеження, рішення про тактику, лікування — консервативне або оперативне — і спостереження.

Вартість лікування залежить від тактики — амбулаторне лікування, стаціонар чи операція — тому її називають після огляду та обстеження; актуальні ціни на консультацію й діагностику — у прайсі. Щоб записатися, зателефонуйте або залиште заявку у формі на цій сторінці — адміністратор передзвонить і підбере зручний час. Якщо біль сильний і наростає, не чекайте запису: телефонуйте цілодобово або звертайтеся до відділення невідкладної допомоги.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Тактику лікування визначають індивідуально після огляду та обстеження.