Тут потрібна обережність. Протоколи МОЗ оцінюють промивання носа сольовим розчином, а не метод переміщення, тож переваги цього методу над іншими способами промивання в них не описано. У знайдених нами публікаціях доказів такої переваги теж немає.
Одна з доступних праць — бразильське дослідження 2020 року в журналі Revista da Associação Médica Brasileira: 30 дітей віком від 4 до 10 років із синуситом і закладеністю носа. Вони отримали процедуру за Проетцем: розчин натрію хлориду 0,9 % подавали шприцом, а потім відсмоктували. До процедури в 20 дітей закладеність за візуально-аналоговою шкалою оцінили як сильну, у 10 як помірну; після неї в усіх 30 як слабку. Піковий носовий інспіраторний потік зріс у середньому на 23,4 %. Але дослідження було нерандомізованим: стан дітей порівнювали до і після процедури, без групи, яка отримала б інше лікування. Самі автори називають обмеженнями малу вибірку й нестачу порівняльних праць.
Кокрейнівський огляд 2016 року (Chong зі співавторами) стосується іншого: сольових промивань при хронічному риносинуситі в дорослих. В огляд увійшли два дуже різні рандомізовані дослідження, 116 учасників. В одному з них (76 учасників) через три місяці щоденного промивання великим об’ємом (150 мл) гіпертонічного розчину якість життя була кращою, ніж при звичайному лікуванні, але докази оцінено як низької якості, а автори вважають, що робити висновки для практики складно. У тому дослідженні 23 % учасників групи сольового розчину відзначили побічні ефекти, зокрема носову кровотечу. Метод переміщення в огляді не розглядали.
Підсумок такий: промивання носа сольовим розчином відображено в українських протоколах, а те, що метод переміщення дієвіший за інші способи промивання, з прочитаних джерел не випливає. Чи варто його обирати, вирішують разом із лікарем після огляду.