Назви методів (кріодеструкція, лазер, радіохвилі) самі по собі мало кажуть про суть лікування. Для Стандарту № 1057 головне інше: тканину або висікають і досліджують, або руйнують на місці. При ураженнях високого ступеня перевага висічення в тому, що лабораторія може знайти тяжчі зміни, ніж показала біопсія, і оцінити краї видаленої ділянки. Від стану країв залежить ризик, що CIN 2+ збережеться чи повернеться.
Руйнування при ураженнях високого ступеня має суттєві обмеження. Стандарт протипоказує абляцію, зокрема, якщо зміни заходять у цервікальний канал, займають понад три чверті зовнішньої поверхні шийки або виходять за межі кріонаконечника (насадки, якою заморожують тканину під час кріотерапії), у зразку з цервікального каналу знайшли CIN 2+ чи CIN, яку неможливо оцінити, якщо перехідну зону чи верхню межу ураження не видно повністю, CIN 2+ уже лікували раніше, біопсія була неадекватною або є підозра на рак. Для великих уражень або таких, що поширюються на піхву, абляцію можна розглядати за умови, що всі інші критерії для неї виконані, але й тоді Стандарт віддає перевагу ексцизійним методам.