Лікування інтоксикації у Львові

Інтоксикацією в побуті називають загальне отруєння організму, коли йому шкодять отруйні речовини. Окремого клінічного протоколу МОЗ України з назвою «інтоксикація» немає, тому лікування інтоксикації у Львові лікар будує за документами щодо конкретної причини: гострого отруєння, синдрому відміни алкоголю, зневоднення при кишковій інфекції.

Порядок домедичної допомоги МОЗ (наказ № 441) визначає гостре отруєння як невідкладний стан, спричинений дією отруйних речовин незалежно від шляху їх введення, що супроводжується значним погіршенням стану. Шляхи потрапляння отрути той самий документ називає такі:

• через травний тракт — з їжею або при контакті зі слизовою рота (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини, інші хімічні речовини);
• через дихальні шляхи — вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (зокрема чадного газу, парів хлору, аміаку, клею, розчинників);
• через шкіру й слизові — коли рідина чи аерозоль потрапляє на шкіру та в очі;
• через ін’єкції — укуси комах, тварин або змій, введення ліків чи наркотичних речовин.

Окремо говорять про інфекційну інтоксикацію: Центр громадського здоров’я МОЗ (ЦГЗ), описуючи ботулізм, згадує «симптоми загальної інфекційної інтоксикації» — пронос, блювоту, незначне підвищення температури, біль у животі. Якщо скарги пов’язані з їжею, докладніше — на сторінці лікування харчового отруєння, а при гарячці — лікування температури.

Наказ МОЗ № 441 перелічує ознаки, які вказують на гостре отруєння:

• відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь;
• опіки на губах, на язиці або шкірі;
• біль у роті, горлі, грудях або животі, що посилюється при ковтанні та диханні;
• підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю), діарея;
• порушення дихання (задуха, шумне дихання, зміна тембру голосу, кашель);
• пітливість, незвичайна поведінка (збудження, марення);
• м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості;
• незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Протокол МОЗ для бригад екстреної допомоги (наказ № 1269) серед можливих проявів після вживання токсичних речовин також називає порушення стану свідомості, сповільнене або прискорене серцебиття, задишку, аритмію, пригнічення дихання, хімічні опіки навколо чи всередині рота та специфічний запах з рота. Клінічна картина, за протоколом, може бути різною залежно від концентрації речовини та тривалості її впливу.

Одразу телефонуйте 103 при непритомності або порушенні притомності, судомах, раптовому розладі дихання, відсутності дихання, неефективності дихання, раптовому болю в грудній клітці, гострому болю в черевній порожнині чи/та поперековому відділі, блюванні кров’ю, анафілактичній реакції, укусах змій та павуків, гострих психічних розладах (з поведінкою, небезпечною для життя пацієнта та/або людей поруч) та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Порядок домедичної допомоги при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною (наказ МОЗ № 441) передбачає викликати екстрену медичну допомогу й дотримуватися вказівок диспетчера, а якщо до приїзду бригади стан погіршився, — зателефонувати повторно. Першим кроком той самий порядок називає переконатися, що небезпеки немає для себе, оточуючих і постраждалого. Порядок також радить зібрати якомога більше інформації про обставини отруєння й передати її бригаді або диспетчеру.

При підозрі на ботулізм (тяжке харчове отруєння, пов’язане, зокрема, з неякісними консервами) ЦГЗ радить не зволікати, не займатися самолікуванням і терміново звернутися до найближчого медичного закладу.

Кілька застережень із документів МОЗ стосуються саме домашніх спроб «вивести отруту»:

• людині з порушеною свідомістю або ризиком її швидкого порушення протокол № 1269 не радить давати препарати через рот, зокрема активоване вугілля;
• засіб для викликання блювання іпекак, за тим самим протоколом, більше не рекомендують за жодних отруєнь;
• при зневодненні внаслідок кишкової інфекції ЦГЗ не радить давати засоби, що пригнічують перистальтику кишківника, і препарати проти діареї: це може посилити інтоксикацію;
• не призначайте собі антибіотик самостійно: лише лікар може визначити необхідність, доцільність і тип антибіотика (ЦГЗ, «Призначати антибіотики — справа лікаря», 18.11.2024).

Стандарт МОЗ «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги» (наказ № 1044, зі змінами наказом № 1133) визначає: якщо критеріїв обов’язкової госпіталізації немає, пацієнт отримує допомогу амбулаторно. При отруєннях і токсикологічних станах стаціонар потрібен, зокрема, за будь-якої з таких умов:

• порушення свідомості, дихальна або гемодинамічна недостатність (недостатність кровообігу);
• порушення серцевого ритму або судомний синдром;
• потреба у специфічній антидотній терапії та подальшому моніторингу;
• отруєння кількома речовинами, невідома речовина або навмисне самопошкодження з невідомою дозою чи часом дії.

Серед інших загрозливих станів стандарт називає невпинне блювання (орієнтовно понад 3 епізоди за 6 годин або понад 6 за 24 години), діарею з ризиком зневоднення чи аспірації, а також неможливість приймати ліки або рідину через рот понад 6 годин. Остаточно місце лікування визначає лікар після огляду.

При зневодненні внаслідок кишкової інфекції ЦГЗ наголошує, що просто пити воду недостатньо: для відновлення водно-сольового балансу використовують спеціальний розчин для регідратації. Пити його радять малими порціями, ковток кожні п’ять хвилин. Випоювати через рот краще, ніж вводити рідину крапельницею, а крапельниця потрібна, коли пити неможливо. Стандарт МОЗ щодо розладів унаслідок вживання алкоголю (№ 1897) так само передбачає внутрішньовенне введення рідини при тяжкому зневодненні та/або якщо людина не переносить пиття. Як проходить процедура, описано на сторінці постановка крапельниць.

Той самий стандарт пояснює слово «детокс», яким у побуті називають синдром відміни алкоголю: термін «детоксикація» передбачає, що виведення певних «токсинів» відновить здоров’я, і «зараз ми розуміємо, що це не так». Тому «очищення організму» крапельницею чи сорбентами ми не обіцяємо: що саме й у який спосіб вводити, визначає лікар за показаннями.

Синдром відміни алкоголю стандарт № 1897 описує як процес пристосування організму до відсутності алкоголю після тривалого інтенсивного вживання. Найпоширеніші симптоми, за інформацією для пацієнта в цьому стандарті, — тремор, пітливість, припливи жару й холоду, тривожність, поганий сон, перепади настрою, потяг до алкоголю, нудота і блювота, діарея та шлункові спазми. Мета лікування — серед іншого, запобігти таким небезпечним для життя ускладненням, як судомні напади, делірій та енцефалопатія Верніке.

Препаратами першої лінії стандарт називає бензодіазепіни тривалої дії; через значний потенціал зловживання їх приймання контролюють. Усі пацієнти, які проходять лікування синдрому відміни, мають отримувати тіамін (вітамін B1) для профілактики синдрому Верніке-Корсакова. Препарати, дозу й тривалість визначає лише лікар.

Рішення про амбулаторне чи стаціонарне лікування ухвалюють за критеріями стандарту. Амбулаторно синдром відміни лікують у таких випадках: у минулому не було ускладнень тяжкого синдрому відміни (судомних нападів, делірію, галюцинацій) чи значних супутніх медичних або психіатричних хвороб; удома безпечне середовище без алкоголю; є близькі, які можуть щонайменше щодня в перші 3 або 4 дні контролювати прийом ліків і підтримувати; є контроль медичного персоналу (особисто чи телефоном) у ці ж дні. Стаціонар стандарт «Критерії госпіталізації…» передбачає, зокрема, при делірії, судомах, тяжкій інтоксикації психоактивними речовинами або тяжкому абстинентному стані з ризиком медичних ускладнень.

З інтоксикацією дорослі можуть записатися на консультацію терапевта: лікар оцінить стан, з’ясує ймовірну причину й скаже, чи можна лікуватися амбулаторно. Якщо інтоксикація супроводжує тривалу діарею, допоможе сторінка лікування закрепів або діареї. Дітей оглядає педіатр.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ в одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому терапевта уточніть під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на сторінці, вартість уточніть в адміністратора під час запису. При ознаках, з якими треба одразу телефонувати 103, не чекайте планового прийому.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Не займайтеся самолікуванням: діагноз і лікування визначає лікар після огляду.