Діти. Протокол МОЗ України «Бронхіальна астма у дітей» (наказ № 2856 від 23.12.2021) відносить вимірювання оксиду азоту до неінвазивних біомаркерів запалення дихальних шляхів, які оцінюють у спеціалізованих центрах, і застерігає, що доцільність цього тесту потребує подальших досліджень. Він також зазначає, що доказів ролі маркерів еозинофільного запалення в діагностиці астми у дітей поки недостатньо, проте вони можуть мати значення для оцінки важкості хвороби чи відповіді на лікування.
Клінічна настанова ДЕЦ «Бронхіальна астма» (2021, адаптація SIGN 158 і GINA 2020) уточнює: вимірювання FeNO цілком можливе у дітей 3–4 років. Підвищений рівень не є ні чутливим, ні специфічним маркером астми й трапляється у дітей без неї. Він тісно пов’язаний з атопією, віком і зростом, відрізняється день у день, а в деяких дослідженнях корелює краще з атопічним дерматитом та алергічним ринітом, ніж з астмою. Рутинні серійні вимірювання FeNO в дітей, за цією настановою, не дають додаткової користі до стратегії ведення, що спирається на симптоми.
Дорослі. Та сама настанова повідомляє, що підвищені еозинофіли мокротиння або FeNO (понад 25 частин на мільярд при потоці 50 мл/с) спостерігаються у 70–80% хворих з нелікованою астмою. Жоден із цих показників не специфічний: подібні результати мають 30–40% людей із хронічним кашлем і така сама частка пацієнтів із ХОЗЛ. Оцінка еозинофільного запалення тісніше пов’язана з відповіддю на кортикостероїди, а перш ніж давати щодо неї рекомендації, потрібні додаткові дослідження.
Чинного українського протоколу з астми для дорослих ми не знайшли: про дорослих спираємося на цю настанову й на NICE.