Жирова хвороба печінки — це стан, коли в її клітинах накопичується зайвий жир. RadiologyInfo (ACR/RSNA) вважає ненормальною частку жиру понад 5–6 % і пояснює, що на ультразвуковому зображенні така печінка яскравіша за здорову. Американський практичний параметр AIUM радить за можливості порівнювати яскравість (ехогенність) печінки з правою ниркою. Сучасна назва цього стану — метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки; її вживає, зокрема, протокол МОЗ № 1734.
Протокол № 826 називає приводом запідозрити неалкогольну жирову хворобу печінки підвищення АЛТ чи АСТ, підвищену ехогенність печінки на УЗД та ознаки метаболічного синдрому. Діагноз на цьому не завершується: за протоколом, слід виключити зловживання алкоголем і ліками, вірусні гепатити В і С, автоімунне ураження та перевантаження залізом. Розрізнити простий стеатоз і стеатогепатит (запалення печінки) складно, бо для цього, як зазначає протокол, потрібна біопсія печінки; попередній діагноз стеатогепатиту має підтвердити гастроентеролог.
Щодо самого УЗД документи розходяться. Протокол № 826 2014 року передбачає ультразвукове дослідження для кожного пацієнта з підозрою на цю хворобу. Американська асоціація з вивчення хвороб печінки (AASLD) у настанові 2023 року пише, що звичайне УЗД недостатньо чутливе до незначного накопичення жиру, особливо в людей з ожирінням, а ступінь стеатозу оцінює лише суб’єктивно. Тому AASLD не рекомендує УЗД як інструмент для виявлення стеатозу, хоча й визнає, що метод здатен його показати. RadiologyInfo називає найчутливішим методом візуалізації для стеатозу МРТ. Отже, опис печінки без змін на УЗД не завжди означає, що жиру в ній немає; що робити далі, вирішує лікар.