Огляд С. Руне (Rune), опублікований у Scandinavian Journal of Gastroenterology у 1988 році, підсумовує: діагностична цінність тестів шлункової секреції нижча, ніж вважали раніше. У більшості хворих на виразку секреція кислоти, а також рН шлунка й дванадцятипалої кишки нормальні. Тест на секрецію кислоти, за оглядом, застосовують при підозрі на синдром Золлінгера–Еллісона, і він, схоже, цінний для хворих на виразку, які клінічно недостатньо відповідають на медикаментозне лікування.
Це давній огляд і про тести секреції загалом, тож ендоскопічний спосіб він не оцінює.
Дослідження С. Мелащенка (Вінницький національний медичний університет, Przegląd Gastroenterologiczny, 2020) описує короткочасну внутрішньошлункову рН-метрію зі стандартизованим сніданком у дорослих чотирьох груп: без диспепсії, з виразкою дванадцятипалої кишки, з ГЕРХ і з функціональною диспепсією. Автор припускає, що попередня оцінка секреції при диспепсії може мати переваги над емпіричним призначенням ІПП, яке пропонує більшість настанов. Це одне дослідження, а не рекомендація, і воно також не про ендоскопічний спосіб.