Лікування тунельного синдрому в Ужгороді

Лікування тунельного синдрому залежить від того, що саме й де тисне на нерв. Настанова МОЗ 00779 «Защемлення нерва і компресійні розлади» (Duodecim, оновлення 2013 року) розрізняє два механізми. Компресійна нейропатія виникає через тиск ззовні, наприклад через звичку спиратися на лікоть під час телефонної розмови, і, як правило, спонтанно зникає, коли цей тиск усунуто. Тунельна нейропатія означає стиснення нерва навколишніми структурами в анатомічному тунелі: воно, як правило, постійне, хоча його вираженість змінюється залежно від набряку тканин і навантаження на кінцівку.

Для повного зникнення тунельної нейропатії, за цією настановою, зазвичай потрібне відповідне лікування, зокрема зняття набряку чи хірургічне вивільнення нерва.

Настанови МОЗ 00779 і 00415 описують такі варіанти. Діагноз за таблицею не встановлюють: вона лише допоможе описати скарги.

За британською NHS, скарги при карпальному синдромі часто починаються повільно, то з’являються, то зникають. Якщо ж слабкість чи оніміння виникли раптово, не шукайте пояснення в таблиці. Наказ МОЗ № 441 (п. 3) називає такі ознаки гострого мозкового інсульту:

• раптова зміна виразу обличчя, порушення його симетрії;
• раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку;
• раптове порушення мовлення / розуміння простих команд/запитань;
• раптове погіршення зору в одному або в обох очах;
• раптове порушення ходи;
• запаморочення, втрата рівноваги або координації;
• виражений головний біль без наявної причини.

За будь-якої з цих ознак одразу телефонуйте 103. Одразу телефонуйте 103 при порушенні мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово, раптовому головному болю, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Настанова МОЗ 00411 «Синдром зап’ясткового каналу» (Duodecim, оновлення 2017 року) пише, що він найчастіше зустрічається в жінок середнього віку, досить поширений у літніх людей і приблизно в третині випадків двосторонній. Серед провокуючих чинників вона називає надмірну масу тіла, ревматоїдний артрит, діабет, хвороби нирок і гіпотиреоз; синдром може розвинутися й після перелому зап’ястя. Про дітей ці документи окремо не пишуть, тому скарги дитини оцінює лікар.

Щодо роботи позиції різні. Настанова 00411 допускає, що синдром можна віднести до професійних хвороб: провокують його часто повторювані рухи із фізичним зусиллям, вібрація й постійне неприродне положення зап’ястя. Огляд Duodecim у цій настанові припускає користь ергономічних програм для профілактики. Довідник MSD Manual для лікарів вважає внесок таких рухів рідкісним, а більшість випадків називає ідіопатичними, тобто без відомої причини.

Настанова 00411 наголошує: важливо обстежити всю верхню кінцівку, починаючи з шийного відділу хребта. Шийний корінцевий синдром (корінці C6 або C7) може викликати подібні симптоми, хоча в людей молодших 40 років рідкісний. Оніміння кистей може бути його єдиним симптомом під час обстеження, а в минулому іноді трапляються епізоди болю, що віддає в шию. Детальніше: лікування радикуліту.

Настанова також радить враховувати перетискання інших нервів руки, остеоартрит, стани з болем у плечі, епікондиліт, пухлини й полінейропатії. Полінейропатія, за настановою 00781, зазвичай симетрично уражає периферичні нерви; детальніше на сторінці лікування невропатії, а стійкий пекучий біль — на сторінці лікування нейропатичного болю.

Найважливішим діагностичним критерієм настанова 00411 називає розлади чутливості або оніміння вночі. Діагноз встановлюють за симптомами й після клінічного обстеження, а електронейроміографія (ЕНМГ) може його підтвердити. Настанова вважає її потрібною завжди перед рішенням про операцію, а також коли клінічно встановити діагноз неможливо. За настановою 00779, ЕНМГ показана додатково до огляду, якщо компресійна нейропатія не зникає за час спостереження чи при плануванні операції, і дає змогу виявити полінейропатію. NHS згадує дослідження провідності нервів, УЗД чи МРТ, коли фахівець не впевнений у діагнозі.

Лікар скаже, чи потрібна ЕМГ, і куди звернутися. Настанова 00738 радить чітко вказувати в скеруванні попередній діагноз і причину обстеження, щоб уникнути зайвих досліджень. За MSD Manual, МРТ чи УЗД можуть підтвердити зміни в нерві або навколо нього, але не дають конкретної інформації про його функцію. Лікар скаже, чи потрібні КТ або МРТ, і направить.

Методом вибору настанова 00411 називає консервативні способи лікування. Докази щодо них у настанові мають рівні C і D.

• Нічна шина. За настановою, у легких випадках її можна використовувати, щоб запобігти згинанню зап’ястя під час сну. NHS попереджає: перш ніж стане легше, носити її може знадобитися до 6 тижнів.
• Менше навантаження. Настанова радить оцінити навантаження на роботі й зменшувати його, зокрема допоміжними засобами. Симптоми часто зникають, якщо провокуючий чинник припинив діяти.
• Лікування фонових хвороб. Діабет, ревматоїдний артрит і гіпотиреоз потрібно лікувати, а надмірну масу тіла, якщо вона є, необхідно знижувати.
• Знеболювальні. NHS пише, що вони можуть допомогти на короткий час, але свідчень про вплив на причину мало, тому покладатися на них не варто.
• Фізіотерапія й вправи. Настанова 00411 радить уникати неспецифічного лікування, наприклад фізіотерапії, яка не є необхідною; щодо лікувального ультразвуку доказів недостатньо. Про вправи для кисті NHS пише, що доказів їхньої користі небагато.

Настанова 00411 допускає ін’єкційну терапію (стероїд із місцевим анестетиком) до операції, а також при вираженій симптоматиці під час вагітності. Вона попереджає, що техніку ін’єкції треба опанувати, бо введення в нерв може призвести до його постійного пошкодження. NHS згадує ін’єкцію, якщо не допомагає шина, і зазначає: вона не завжди виліковує, симптоми можуть повернутися через кілька місяців, тоді може знадобитися ще одна. За американською AAOS, такі ін’єкції зазвичай дають лише тимчасове полегшення.

Огляд 2009 року в настанові 00411 вважав неясним, чи операція краща за ін’єкцію. MSD Manual посилається на велике дослідження DISTRICTS (2025): симптоми значно краще відновлювалися при первинній операції незалежно від тяжкості, а майже половина учасників після ін’єкцій згодом перенесли операцію. Водночас MSD Manual визнає, що дехто може віддати перевагу спершу ін’єкції.

Операція, за настановою 00411, показана, якщо попри консервативне лікування симптоми посилюються, діагноз підтверджено на ЕНМГ, та особливо якщо розвивається руховий дефіцит. Настанова 00779 додає: без своєчасного втручання при рухових симптомах атрофія м’язів може стати незворотною. Амбулаторно під місцевою анестезією розсікають зв’язку зап’ястя. NHS пише, що операція зазвичай виліковує синдром; у складних випадках, за настановою 00411, відновлення може тривати близько року або зміни залишаються незворотними.

Лікування тунельного синдрому можна зробити в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. Прийом ведуть лікарі-неврологи, тож почати варто з консультації невролога. Якщо йдеться про блокаду карпального каналу, її виконує невролог під контролем УЗД. Заздалегідь повідомте лікаря, якщо приймаєте ліки, що розріджують кров.

Якщо скарги пов’язані з діабетом чи гіпотиреозом, лікар може скерувати до ендокринолога в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. Коли діагноз дуже ймовірний, а консервативне лікування неефективне, настанова 00411 радить консультацію ортопеда або фахівця з хірургії кисті: лікар може скерувати до ортопеда-травматолога. Операцію при синдромі зап’ясткового каналу (декомпресію) в Ужгороді виконує ортопед-травматолог мережі; чи вона потрібна, вирішують після обстеження. За потреби лікар скерує на реабілітацію. Записатися можна за телефоном або через форму на сторінці, вартість уточніть в адміністратора під час запису.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Рішення ухвалює лікар після огляду.