Позиції джерел різняться. EAU (2026) у сильній рекомендації радить не залишати стент, коли втручання минуло без ускладнень; його ставлять за підвищеного ризику (перфорація, кровотеча, ушкодження сечоводу, залишкові уламки, інфекція сечових шляхів, вагітність) і в сумнівних випадках. NICE не радить рутинно ставити стент дорослим, у кого уретероскопією лікували камінь сечоводу менше 20 мм: користі не виявлено, а його симптоми погіршують самопочуття. Листівка BAUS серед наслідків називає тимчасовий стент майже для всіх. Рішення приймає уролог.
Якщо стент залишили, BAUS описує типові скарги: часті позиви, дискомфорт у міхурі чи сечівнику, домішка крові, у чоловіків біль на кінчику статевого члена. Одну чи кілька з них відзначають від двох до семи пацієнтів із десяти. Пити радять щонайменше 1,5–2 літри на добу; обмежень статевого життя немає. EAU згадує, що полегшувати симптоми може група ліків, яку підбирає лише лікар. Ключове — знати дату видалення: стент, що затримався, може вкритися нальотом, і зрідка через це його складніше зняти. Якщо за 4–6 тижнів вам не повідомили дату видалення стента, зателефонуйте до урологів. Нестерпний постійний біль, ознаки інфекції, зсув стента чи помітно більше крові в сечі — підстава терміново звернутися до лікаря чи до лікарні (BAUS).