Лікування атипового лицевого болю в Ужгороді

Лікування атипового лицевого болю в Ужгороді починається з простого питання: чи справді це він, а не хвора пазуха, зуб чи нерв. Назва «атиповий лицевий біль» застаріла. Міжнародна класифікація головного болю ICHD-3 (розділ 13.12) наводить її як попередню, а сам стан називає персистуючим ідіопатичним лицевим болем. Так само, скорочено ПІЛБ, пише настанова МОЗ 00790 на засадах доказової медицини (Duodecim). «Ідіопатичний» тут означає, що місцевої причини не вдається показати.

Класифікація вимагає, щоб виконувалися всі ці умови разом:

• біль в обличчі та/або в роті повторюється щодня понад 2 години на день упродовж понад 3 місяців;
• він погано локалізований і не йде за ходом периферичного нерва;
• за характером він тупий, ниючий або набридливий;
• клінічний неврологічний огляд нормальний;
• зубну причину виключено відповідними обстеженнями;
• стан не пояснює краще інший діагноз ICHD-3.

Самостійно цей список не закрити, адже кілька пунктів залежать від огляду лікарів. Якщо описане схоже на ваш біль, запишіться на консультацію невролога.

Люди описують цей біль дуже по-різному. За ICHD-3, він буває глибоким чи поверхневим, може різко загострюватися, посилюється від стресу, а з часом може поширитися на більшу ділянку голови й шиї. Щодо сторони джерела формулюють по-різному: настанова МОЗ 00790 зазначає, що біль не обмежується половиною обличчя, а Міжнародна асоціація вивчення болю (IASP) пише, що спочатку він зазвичай тримається однієї ділянки з одного боку. IASP додає важливу деталь: втрата чутливості чи інший неврологічний дефіцит цьому стану не властиві, тому про оніміння скажіть лікарю.

Настанова МОЗ 00790 пише, що ПІЛБ найчастіше виникає в жінок середнього віку, а пацієнти зазвичай страждають від психологічного стресу. IASP повідомляє про часте поєднання з іншими хронічними болями, зокрема із синдромом подразненого кишківника, а також із тривогою та депресією. ICHD-3 пише, що він може поєднуватися з іншими больовими станами, і відзначає високий рівень супутніх психічних розладів. Для лікаря це частина картини, тому про настрій варто розповісти так само докладно, як про сам біль.

За ICHD-3, цей стан може початися після незначної операції чи травми обличчя, щелепи, зубів або ясен і триває вже після загоєння, хоча місцевої причини немає. Настанова МОЗ 00790 називає серед провокаторів операції на приносових пазухах і стоматологічні маніпуляції, уточнюючи, що їхнім ускладненням він не є, а також інфекцію чи стрес.

Водночас зуби перевірити потрібно: якщо лікар підозрює проблему із зубами чи прикусом, настанова передбачає обстеження у стоматолога. Автори багатоцентрового ретроспективного дослідження в Journal of Pain Research (2020) описують і зворотний бік: через пізній діагноз частина людей проходила неефективні стоматологічні втручання. Журнал Канадської стоматологічної асоціації (2013) застерігає: повторні інвазивні втручання в зоні болю не дадуть полегшення, а можуть і посилити біль. Якщо пропонують ще одну процедуру, спитайте, що саме знайшов стоматолог і чого чекати від втручання, а його висновок покажіть неврологу.

Настанова МОЗ 00790 перелічує, що може стояти за болем в обличчі. Куди звернутися далі, скаже лікар.

Настанова нагадує й про кластерний головний біль. При підозрі на невропатичний біль вона вказує на уважне дослідження чутливості обличчя й нейрофізіологічне обстеження: лікар скаже, чи потрібне дослідження, і куди звернутися. За настановою, люди з інтенсивним і прогресуючим болем потребують подальшого обстеження у спеціалізованих службах: щелепно-лицевої хірургії, неврології чи клініки болю.

Одразу телефонуйте 103 при порушенні мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово, раптовому головному болю, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, раптовому порушенні зору, судомах, непритомності або порушенні притомності та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Наказ МОЗ № 441 (п. 3) називає такі ознаки можливого інсульту:

• раптова зміна виразу обличчя, порушення його симетрії;
• раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку;
• раптове порушення мовлення / розуміння простих команд/запитань;
• раптове погіршення зору в одному або в обох очах;
• раптове порушення ходи;
• запаморочення, втрата рівноваги або координації;
• виражений головний біль без наявної причини.

Якщо є хоч одна з них, телефонуйте 103 (наказ № 441, п. 4).

Окремо британська NHS виділяє скроневий (гігантоклітинний) артеріїт: частий сильний головний біль, біль чи чутливість у скроні або на шкірі голови, біль у щелепі під час їжі чи розмови, проблеми із зором. Запідозривши його, NHS радить терміново, того ж дня, звернутися до лікаря: без швидкого лікування він може призвести до інсульту й сліпоти. Якщо зір порушився раптово, телефонуйте 103.

Центр громадського здоров’я МОЗ при суїцидальних думках або поведінці закликає негайно звертатися за невідкладною допомогою. При думках про самоушкодження чи самогубство під час прийому трициклічного антидепресанту лікарня Guy’s and St Thomas’ радить викликати швидку або негайно їхати до відділення невідкладної допомоги. В Україні телефонуйте 103 — диспетчер вирішить, чи направити бригаду, — або попросіть когось негайно відвезти вас до лікарні (не сідайте за кермо самі).

Настанова МОЗ 00790 пише, що ПІЛБ зазвичай лікують антидепресантами: трициклічними в малих дозах або одним із препаратів групи СІЗЗСН (інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну) у таких самих дозах, як при депресії. Доказів небагато. IASP зазначає, що рандомізованих досліджень дуже мало, вважає трициклічні антидепресанти ефективними за умови тривалого прийому, а про препарати групи СІЗЗСН пише, що їх застосовують, але вони часто не діють. Систематичний огляд в Annals of Medicine (2025, 10 досліджень у дорослих) показав неоднакову дію ліків і припускає, що поєднання медикаментозних і немедикаментозних методів може бути найдієвішим.

Окреме місце в документах має психологічна допомога. Стандарт МОЗ № 643 (хронічний больовий синдром загалом, окремо лицевий біль не виділяє) передбачає, що людину з дистресом від помірного до високого рівня скеровують до фахівця з психологічної підтримки, зокрема когнітивно-поведінкової терапії. Клінічна настанова ДЕЦ «Управління хронічним болем» (для дорослих) наводить огляд: при орофаціальному болю короткострокової користі такої терапії порівняно зі звичайним лікуванням не виявили, а через три місяці спостереження біль і депресія зменшилися. Автори цього огляду вважали докази слабкими, а згодом його відкликали як застарілий. IASP пише про користь такої терапії паралельно з ліками для якості життя, а доказовий огляд у настанові 00790 зазначає, що психосоціальні втручання при хронічному орофаціальному болю можуть бути ефективними (рівень доказів C).

Той самий стандарт вимагає перед призначенням анальгетиків запропонувати немедикаментозні стратегії, обговорити можливі побічні ефекти й мету терапії: зниження болю, поліпшення настрою та функціонування. Якщо біль контролюється погано, призначають повторні огляди й обговорюють план дій при загостреннях.

Настанова 00790, ICHD-3 і IASP окремих порад для дітей не дають, а систематичний огляд 2025 року охоплює лише дорослих. Стандарт МОЗ № 643 поширюється на дорослих і дітей, але про лицевий біль окремо не пише. Схеми для дорослих на дитину не переносьте: покажіть її дитячому неврологу.

Лікування атипового лицевого болю можна зробити в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. Прийом ведуть лікарі-неврологи, яких у пошуку часто називають невропатологами. Запис — телефоном або через форму на цій сторінці; час і вартість уточніть під час запису.

За потреби невролог скерує до ЛОРа, психотерапевта чи психолога в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. До кого ще звернутися, зокрема щодо зубів і прикусу, скаже лікар.

Якщо потрібне лікування в стаціонарі, лікар скаже про це на прийомі. Стаціонар — у лікарні медичної мережі ЕКСПЕРТ на вул. Капушанській, 23а. Скільки залишатися в лікарні, вирішує лікар.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Призначені ліки не скасовуйте й не міняйте самостійно.