Лікування хвороби Паркінсона у Львові

Хвороба Паркінсона — неврологічне захворювання, при якому мозку бракує дофаміну, тож основою лікування є компенсація цієї нестачі. Стандарт медичної допомоги «Діагностика та лікування хвороби Паркінсона» (наказ МОЗ України № 389 від 23.03.2026) описує її як безперервний дегенеративний процес. Лікування хвороби Паркінсона, за стандартом, зазвичай проводять амбулаторно, а облік і лікування веде лікар-невролог.

Ключові рухові ознаки — уповільненість рухів, м’язова скутість (ригідність) і тремтіння в спокої. За стандартом, тремор спокою в певний момент хвороби з’являється майже у 90 % пацієнтів, зазвичай спершу в руці, а згодом може поширюватися на інший бік тіла, губи, підборіддя. Характерні й порушення постуральної стійкості (людині складно втримати рівновагу, якщо її вивести з рівноваги): від них залежить стадія хвороби.

Діагноз клінічний: невролог оцінює скарги, анамнез і неврологічний статус за критеріями Міжнародного товариства розладів рухів (MDS), наведеними в додатку до стандарту. Додатково стандарт передбачає:

• у складних діагностичних випадках — тест із препаратом леводопи: його вважають позитивним, якщо симптоми помітно зменшуються;
• оцінку стадії за модифікованою шкалою Хен і Яра на кожному візиті;
• тест MoCA при підозрі на погіршення пам’яті та мислення;
• генетичне консультування й тестування — якщо перші рухові симптоми з’явилися до 50 років, людина бажає пройти дослідження і синдром паркінсонізму мають щонайменше двоє родичів першого ступеня спорідненості (або один родич першого й один другого ступеня).

Стандарт визнає, що точний діагноз іноді можливо встановити лише через кілька років спостереження, оцінюючи перебіг і відповідь на лікування. Британська NICE додає, що діагноз слід регулярно переглядати, особливо якщо з’являються нетипові ознаки.

Основний метод, за стандартом МОЗ, — замісна терапія нестачі дофаміну. «Золотим стандартом» документ називає препарати леводопи в поєднанні з блокаторами допа-декарбоксилази. Їх призначають, коли рухові порушення заважають щоденним справам чи роботі. На старті лікування альтернативою можуть бути агоністи дофамінових рецепторів неерголінової групи або інгібітори МАО-В: стандарт розглядає їх для пацієнтів середнього віку, щоб запобігти ускладненням терапії леводопою.

Чи починати саме з леводопи, за стандартом, залежить від вираженості симптомів, потреби в швидкому ефекті, супутніх захворювань, ризику побічних ефектів інших ліків і переносимості. Людям похилого віку з тяжкою супутньою патологією та ризиком психічних ускладнень, за стандартом, потрібно переглянути доцільність агоністів і інгібіторів МАО-В. Антихолінергічні препарати при тремтінні документ допускає лише у виняткових ситуаціях і тільки в молодих пацієнтів зі збереженою пам’яттю та мисленням. Якщо ви вагітні, плануєте вагітність або годуєте грудьми, скажіть про це неврологу: стандарт МОЗ окремо визначає вибір ліків під час вагітності й не дозволяє годувати грудьми на тлі протипаркінсонічних препаратів.

З роками, за стандартом, закономірно з’являються ускладнення терапії: феномен «виснаження» дози, коливання «увімкнення/вимкнення» та мимовільні рухи. Тоді лікар змінює кратність прийому чи додає ліки інших груп. Розлади контролю імпульсів можуть розвинутися на будь-якій дофамінергічній терапії, тому NICE радить обговорювати їх на контрольних візитах, особливо коли змінюють лікування.

Стандарт МОЗ окремо описує лікування проявів, не пов’язаних із рухами. Серед немедикаментозних заходів, які він наводить:

• при падінні тиску під час стояння (ортостатичній гіпотензії) — більше рідини й солі, якщо немає протипоказань (наприклад, серцевої, печінкової чи ниркової недостатності), уникати великих порцій їжі, надмірного вживання алкоголю й перегрівання, спати з піднятою на 10–20° верхньою частиною тіла;
• при закрепах — 1,5–2 літри води на день, рух, не стримувати позиви до випорожнення;
• при частих позивах до сечовипускання — тренування сечового міхура, уникати кофеїну, алкоголю й газованих напоїв, а при нічних позивах — менше рідини в другій половині дня;
• при порушеннях поведінки уві сні — безпечне місце для сну, без предметів, якими можна травмуватися.

Щоб виявити ранкове підвищення тиску на тлі ортостатичної гіпотензії, стандарт як бажане обстеження називає добове моніторування артеріального тиску. При розладах сечовипускання невролог може направити до уролога, при тривозі, депресії чи галюцинаціях — до психіатра або психолога. Про проблеми зі сном детальніше — на сторінці лікування порушень сну, а про порушення пам’яті — лікування хвороби Альцгеймера та деменції.

Український стандарт включає до мультидисциплінарної команди лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, а при легкому когнітивному розладі радить фізичну реабілітацію й тренування пам’яті. Докладніше про немедикаментозну допомогу пише британська NICE: консультацію фізичного терапевта, ерготерапевта й логопеда з досвідом роботи з хворобою Паркінсона варто розглянути вже на ранніх стадіях. Логопедична допомога, за NICE, включає способи зробити ковтання безпечнішим, щоб знизити ризик потрапляння їжі в дихальні шляхи, і вправи для мовлення.

NICE також радить людям із денною сонливістю чи раптовими засинаннями не сідати за кермо й зважати на ризики на роботі, а лікування коригувати після поради фахівця з хвороби Паркінсона.

Глибинна стимуляція мозку — нейрохірургічна процедура, під час якої в певне ядро головного мозку встановлюють постійний електростимулятор. За стандартом МОЗ, інформацію про неї надають пацієнтам середнього віку зі збереженими когнітивними функціями, у яких інвалідизуючі симптоми й ускладнення терапії не вдається суттєво зменшити ліками. Консультацію нейрохірурга, який спеціалізується на таких втручаннях, проводять за бажанням пацієнта. Людям зі встановленим стимулятором стандарт передбачає перевірку системи й заряду батареї кожні 3–6 місяців.

Стандарт МОЗ називає стани, що загрожують життю, при яких госпіталізація має бути негайною: гострий акінетичний криз (різке наростання знерухомленості), синдром відміни агоністів дофамінових рецепторів, синдром відміни глибинної стимуляції мозку, тяжкі психотичні розлади й розлади свідомості. Госпіталізацію в неврологічне відділення стандарт передбачає, зокрема, при раптовому погіршенні рівноваги з частими падіннями та при порушенні ковтання (ризик потрапляння їжі в дихальні шляхи, неможливість приймати ліки через рот). Суїцидальна поведінка — показання до невідкладного направлення до психіатра. Коли телефонувати 103, ми пояснили в розділі питань вище.

Почати можна з консультації невролога: лікар оцінить симптоми, пояснить, які обстеження потрібні, і за потреби направить на МРТ. Якщо людині важко дістатися до поліклініки, перегляньте сторінку консультація невропатолога на дому — умови уточніть під час запису. В одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Лікарня на вул. Шолом-Алейхема, 11 працює цілодобово; адресу та години прийому невролога уточніть під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на сторінці.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Не починайте, не змінюйте й не відміняйте ліки без невролога.