Якщо слух відновився не повністю, клінічна настанова ДЕЦ (сильна рекомендація) радить консультувати пацієнта щодо можливих переваг підсилення звуку, слухопротезних технологій та інших підтримуючих заходів. Аудіологічну реабілітацію, за настановою, потрібно розпочинати, щойно виявлено втрату слуху.
Британська NICE радить пропонувати слухові апарати дорослим, якщо приглухуватість заважає спілкуватися й чути, зокрема попереджувальні сигнали та звуки довкілля. Якщо приглухуватість на обидва вуха і її можна компенсувати апаратами, NICE радить два апарати. За NHS, апарат не робить слух ідеальним, але звуки стають гучнішими й чіткішими. Про етапи — на сторінці підбір та налаштування слухових апаратів.
ВООЗ до реабілітації відносить не лише слухові апарати й імпланти, а й допоміжні пристрої (FM- та індукційні системи, сигналізатори, субтитри), заняття для розвитку сприйняття й навичок спілкування, консультування. Показання до імплантаційного слухопротезування визначає Перелік, затверджений наказом МОЗ і НАМН № 728/71 (у редакції наказу № 2/14 від 09.02.2026). Серед них двобічна сенсоневральна приглухуватість і глухота з порогами понад 80 дБ на частотах 500–4000 Гц. Направлення на операцію формує лікар-сурдолог після обстежень і надає інформацію про заклади, де такі операції проводять. За Інструкцією про відбір пацієнтів, перед операцією пацієнт має бути користувачем слухових апаратів не менше 3 місяців; для дітей до 5 років без сформованого мовлення ця вимога обов’язкова.