Визначення ступеня приглухуватості у Львові

Ступінь приглухуватості показує, наскільки знижений слух. Його виражають у децибелах (дБ) і словами: «легка», «помірна», «тяжка». Визначають за аудіограмою: це графік, який, за ВООЗ, показує найменшу гучність, яку людина чує на різних частотах. Ступінь відповідає на питання «наскільки», а не «чому».

Тип втрати слуху — окрема характеристика. Стандарт МОЗ № 2272 розрізняє кондуктивну, сенсоневральну та змішану втрату слуху. За цим документом, кондуктивну втрату на аудіограмі характеризує інтервал між кривими кісткової й повітряної провідності, а сенсоневральну — його відсутність. Про комплекс обстежень слуху читайте на сторінці діагностики порушень слуху, про сам метод — на сторінці аудіометрії.

Найвідоміша міжнародна шкала — таблиця 1.3 зі Всесвітньої доповіді ВООЗ зі слуху (2021). Тональна порогова аудіометрія, за ВООЗ, є «золотим стандартом» оцінки слуху, а для віднесення до ступеня беруть середнє значення порогів на частотах 500, 1000, 2000 і 4000 Гц у кращому вусі, а не найгіршу точку кривої. Шкала призначена для епідеміологічного використання й застосовна до дорослих. Українські назви перших трьох ступенів нижче — наш переклад: офіційних українських назв для них ми не знайшли. Наказ МОЗ/НАМН № 728/71 прямо посилається на цю класифікацію й вживає назви «тяжке порушення слуху», «глибоке порушення слуху» та «глухота».

ВООЗ застерігає, що аудіометричні описи не слід використовувати як єдину підставу для оцінювання обмежень, які створює втрата слуху, або призначення втручань, серед яких слухові апарати й кохлеарні імпланти.

Одна з причин — різні шкали. Нова шкала ВООЗ знизила межу початку легкої втрати слуху з 26 до 20 дБ, змінила поділ на категорії та додала рядок для однобічної втрати; про це йдеться в самій доповіді. Американська таблиця, яку наводить ASHA (за Clark, 1981), має інші межі: норма від −10 до 15 дБ HL, незначна втрата 16–25, легка 26–40, помірна 41–55, помірно тяжка 56–70, тяжка 71–90, глибока від 91 дБ HL. ASHA зазначає, що фахівці не завжди погоджуються щодо межі «норми»: дехто вважає нормою слух до 20 або 25 дБ HL. Для дітей до 12 років британська NICE (NG233, про ексудативний отит) визначає нормальний слух як здатність почути найтихіші звуки в межах від 0 до 20 дБ у кожному вусі.

В україномовних матеріалах про слух трапляється поділ на ступені I–IV. Такої таблиці в чинних документах МОЗ, які ми читали, ми не знайшли, тому цифр I–IV ступенів не наводимо. Якщо у висновку не зазначено, за якою шкалою названо ступінь, запитайте про це лікаря.

Стандарт медичної допомоги «Раптова і гостра сенсоневральна приглухуватість» (наказ МОЗ № 2272 від 15.12.2022, у реєстрі ДЕЦ — чинний) вимагає під час діагностики визначити ступінь втрати слуху, а лікування призначати на підставі діагностичних досліджень та визначення ступеня. Проте в додатку 1, на який посилається стандарт, ми знайшли класифікацію за типом і визначення раптової втрати слуху, а не таблицю ступенів у дБ. Тож питання про те, за якою шкалою вказано ступінь у вашому висновку, цілком доречне. За тим самим стандартом, прогноз відновлення залежить від низки чинників, зокрема віку, вестибулярних порушень на початку, ступеня втрати слуху, аудіометричної картини та часу до початку лікування, тобто ступінь — лише один із них.

Наказ № 728/71 (у редакції наказу № 2/14 від 09.02.2026) серед показань до імплантаційного слухопротезування називає двобічну сенсоневральну приглухуватість і глухоту з порогами, що відповідають ступеням «глибоке порушення слуху» або «глухота» за класифікацією ВООЗ 2021 («перевищують 80 дБ»), а також інші умови. Рішення про таке скерування ухвалюють за повним переліком показань і протипоказань у документі, а не за одним числом.

ВООЗ наголошує, що аудіограма не розкриває, як мозок опрацьовує звук. Людина з «нормальною» аудіограмою може мати труднощі в шумному середовищі, а навіть при легкій втраті слуху повсякденні обмеження можуть бути, хоча аудіограма їх не відображає. Однобічна втрата слуху, за ВООЗ, може бути значною проблемою за будь-якого рівня асиметрії. Тому лікар зіставляє аудіограму зі скаргами, ситуаціями, у яких вам складно чути, і результатами інших досліджень. Для середнього вуха такі дані дає, наприклад, тимпанометрія.

Стандарт № 2272 для раптової сенсоневральної приглухуватості передбачає контрольні аудіометричні дослідження впродовж 6 місяців після встановлення діагнозу й призначення лікування. Значущою вважається зміна порогів більш ніж на 10 дБ: менша може лежати в межах похибки вимірювання. Якщо після лікування слух відновився не повністю, стандарт передбачає консультацію щодо слухопротезних технологій та інших підтримуючих заходів.

Британська настанова NICE (NG98) радить пропонувати слухові апарати дорослим, чия втрата слуху впливає на здатність спілкуватися й чути, зокрема сприймати сигнали небезпеки та навколишнє середовище. Тобто критерій — вплив на повсякденне життя, а не лише число на аудіограмі. Про підбір та налаштування — на сторінці підбору й налаштування слухових апаратів.

Таблиця ВООЗ 2021 застосовна до дорослих, тож для дитини результат пояснює лікар з урахуванням віку. Наказ МОЗ № 736 від 29.04.2025 (зі змінами) за концепцією раннього втручання «1–3–6» передбачає, що дітям, які не пройшли первинний скринінг або в яких під час скринінгу виявлено можливі порушення, до 3 місяців життя проводять діагностичне аудіологічне обстеження для визначення ступеня та характеру порушення. До його переліку входять тимпанометрія, КСВП, ОАЕ та тональна порогова аудіометрія; методи добирають індивідуально, з урахуванням віку дитини. Інтерпретацію й діагностичні висновки робить дитячий отоларинголог або сурдолог. Докладніше про перевірку слуху в дітей — на сторінці тестування слуху в дітей.

Одразу телефонуйте 103 при раптовому головному болі, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, порушенні мовлення, слабкості в кінцівках, що виникли раптово, непритомності або порушенні притомності, судомах та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4; повний перелік — у наказі). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Невідкладно до лікаря. Раптова втрата слуху (швидкий початок протягом 72 годин), особливо з шумом у вухах і запамороченням, — за стандартом МОЗ № 2272 загрозливий симптом, що часто є причиною термінового звернення до лікаря. При підозрі на сенсоневральний характер втрати слуху стандарт вимагає направити пацієнта до лікаря-отоларинголога для негайного обстеження та призначення лікування, тож не обмежуйтеся плановим визначенням ступеня. Британська NHS також радить терміновий прийом у лікаря при раптовій втраті слуху в одному чи обох вухах, погіршенні слуху за останні дні або тижні та втраті слуху разом із болем у вусі чи виділеннями з нього.

Визначення ступеня приглухуватості — послуга напряму «Сурдологія» медичної мережі ЕКСПЕРТ. У цьому напрямі проводять аудіометрію (дорослим і дітям з 6 років), імпедансометрію (в усіх вікових категоріях, від народження), а також слухопротезування, зокрема підбір і налаштування слухових апаратів. Якщо ви ще не знаєте, з чого почати, запишіться на консультацію сурдолога. Місце й час прийому уточніть під час запису. Записатися можна за телефоном або через форму на цій сторінці, а вартість уточніть в адміністратора.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Висновок про ступінь приглухуватості робить лікар.