Лікування після інфаркту в Ужгороді

Інфаркт міокарда лікують у стаціонарі, але ризик нових подій лишається й удома. Тому протокол МОЗ щодо стабільної ішемічної хвороби серця (наказ № 2857) відносить людей після гострого інфаркту до групи високого ризику, незалежно від того, є симптоми чи ні. Мета лікування за цим протоколом — зменшити симптоми та попередити ускладнення, зокрема гострий інфаркт міокарда й хронічну серцеву недостатність.

Скільки триватиме відновлення, залежить від людини. Британська NHS пише, що для одних це кілька тижнів із незначним впливом на життя, для інших місяці чи роки, і що зазвичай потрібні відпочинок, зокрема перерва в роботі, та скерування на кардіореабілітацію (сторінку переглянуто 31.03.2026).

За протоколом № 2857 пацієнти після гострого інфаркту підлягають спостереженню кардіолога, а за стабільного стану й готовності дотримуватися лікування їх можуть передати сімейному лікарю з рекомендаціями щодо подальшого нагляду. Інший розділ того самого документа каже, що за людьми з ішемічною хворобою серця спостерігає сімейний лікар, а кардіолога залучають за високого ризику, недостатньої ефективності терапії, погіршення стану чи нових симптомів.

Графік у протоколі такий: протягом першого року після інфаркту — раз на 4–6 місяців, але не менше двох разів, далі за стабільного перебігу — раз на рік. У плані для первинної ланки консультацію кардіолога для людей після інфаркту й реваскуляризації міокарда передбачено двічі на рік обов’язково, а додатково — за показаннями. Про прийом лікаря — на сторінці консультація кардіолога.

Протоколи № 1936 і № 1957 щодо гострого коронарного синдрому (ГКС) називають ліки, які продовжують і після виписки. Це перелік із документів, а не ваш рецепт: набір груп і тривалість приймання визначає лікар.

• Статини — у високих дозах усім пацієнтам із ГКС без протипоказань чи непереносимості, незалежно від початкового рівня холестерину.
• Бета-блокатори — усім пацієнтам із ГКС, у яких немає абсолютних протипоказань; найбільший ефект — у людей із серцевою недостатністю та дисфункцією лівого шлуночка.
• Інгібітори АПФ — при серцевій недостатності, систолічній дисфункції лівого шлуночка, цукровому діабеті та інфаркті; блокатори рецепторів ангіотензину — альтернатива при непереносимості інгібіторів АПФ у людей із серцевою недостатністю чи систолічною дисфункцією лівого шлуночка.
• Антагоністи альдостерону — при фракції викиду лівого шлуночка 40 % і менше разом із серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією чи цукровим діабетом, якщо немає ниркової недостатності чи гіперкаліємії.
• Антитромбоцитарні препарати. Після ГКС протоколи № 1936 і № 1957 передбачають ацетилсаліцилову кислоту разом із другим антитромбоцитарним препаратом; як довго його приймати, визначає лікар. Для довготривалої профілактики за синусового ритму № 2857 рекомендує ацетилсаліцилову кислоту всім із перенесеним інфарктом, а другий антитромботичний препарат — розглядати за високого ризику ускладнень без високого ризику кровотечі.
• Нітрати — важливі засоби для контролю симптомів стенокардії.

Якщо ризик шлунково-кишкової кровотечі високий, на час антитромбоцитарної терапії протоколи рекомендують ще й інгібітор протонної помпи.

Для людей із ГКС протоколи № 1936 і № 1957 називають мету щодо холестерину ЛПНЩ: нижче 1,8 ммоль/л і зниження на 50 % і більше, бажаний рівень — нижче 1,4 ммоль/л. Про обстеження й лікування — на сторінці лікування високого холестерину.

Щодо тиску УКПМД № 1581 для дорослих з артеріальною гіпертензією заохочує самоконтроль. Для людей з артеріальною гіпертензією та серцево-судинним захворюванням, переважно ішемічною хворобою серця, протокол каже, що ліки від тиску слід починати вже із систолічного 130 або діастолічного 80 мм рт. ст. Первинна мета для більшості людей з гіпертензією — нижче 140/80 мм рт. ст., а за доброї переносимості — 120–130/70–80 мм рт. ст. Вашу ціль називає лікар. Як вимірювати тиск вдома, написано у відповіді на питання нижче, а про прилади й правила — на сторінці вимірювання тиску й пульсу.

Інформаційний лист до протоколу № 2857 наголошує: обов’язково порадьтеся з лікарем про допустимий рівень навантажень. Найпростішим видом тренувань він називає ходьбу в помірно-інтенсивному темпі по 30 хвилин на день 3–5 разів на тиждень, а навантаження не повинне викликати больових відчуттів чи відчутної задишки.

Окрему програму кардіореабілітації передбачають протоколи № 1936 і № 1957. Серед її цілей — збільшення фізичної активності, модифікація факторів ризику, покращення якості життя та зниження частоти повторних серцево-судинних подій. Серед протипоказань — нестабільна стенокардія, неконтрольована аритмія чи серцева недостатність (повний перелік — у протоколі № 1957). Кардіореабілітації (занять під наглядом після інфаркту) в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді немає; лікар підкаже, куди звернутися.

Таблиця 2 протоколу № 2857 називає ознаки нестабільної стенокардії чи ГКС: стенокардія, що виникла вперше й суттєво обмежує фізичну активність; напади в спокої, особливо тривалістю понад 20 хвилин; збільшення частоти й інтенсивності нападів та зменшення навантаження, яке їх викликає. За наявності однієї з них допомогу надають за протоколом із ГКС, тож це не привід чекати планового прийому.

Одразу телефонуйте 103 при раптовому болю в грудній клітці, раптовому розладі дихання, відсутності дихання, неефективності дихання, непритомності або порушенні притомності, порушенні мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово, раптовому головному болю, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, раптовому порушенні зору, значній зовнішній кровотечі, блюванні кров’ю, кровохарканні, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо) та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Порядок надання домедичної допомоги при підозрі на гострий інфаркт міокарда (наказ МОЗ № 441) називає такі ознаки: дискомфорт у центрі грудної клітки; стискаючий, тягнучий біль за грудиною; ниючий біль у грудній клітці з віддачею в ліву руку, шию, нижню щелепу; немотивоване відчуття страху; раптова задишка; холодний піт, нудота, запаморочення. Спершу переконайтеся у відсутності небезпеки, далі заспокойте людину, викличте екстрену допомогу й виконуйте вказівки диспетчера, надайте зручне положення, розстебніть стискаючий одяг, забезпечте свіже повітря. За можливості дайте розжувати таблетку ацетилсаліцилової кислоти (дозу вказано в Порядку; незалежно від прийому інших препаратів) за умови, що в людини немає алергічної реакції. Стежте за станом до приїзду бригади, а при погіршенні телефонуйте повторно. Якщо людина втратила свідомість, переходьте до Порядку надання домедичної допомоги дорослим при раптовій зупинці кровообігу.

Кардіолог приймає на вул. Капушанській, 23а і 145Д; адресу й час уточніть під час запису. На платний прийом і обстеження направлення не потрібне, вартість уточніть в адміністратора. У мережі можна зробити ЕКГ (з розшифровкою або без) та УЗД серця, а аналізи здати; що саме потрібно, скаже лікар, і він же пояснить результати.

За потреби кардіолог скерує до ендокринолога, невролога, судинного хірурга чи терапевта в медичній мережі ЕКСПЕРТ в Ужгороді. Чи потрібні коронарографія або стентування, вирішує лікар, і він же скаже, куди звернутися. Напад болю при навантаженні, що минає за кілька хвилин спокою, розглянуто на сторінці лікування стенокардії, а всі послуги напряму — у розділі кардіологія в Ужгороді.

Лікарня медичної мережі ЕКСПЕРТ на вул. Капушанській, 23а від бригад екстреної допомоги пацієнтів не приймає, реанімації й інтенсивної терапії там немає, тому при болю в грудях, підозрі на інфаркт, раптовій задишці чи непритомності телефонуйте 103. Одразу телефонуйте 103 при раптовому болю в грудній клітці, раптовому розладі дихання, відсутності дихання, неефективності дихання, непритомності або порушенні притомності, порушенні мовлення, слабкості у кінцівках, що виникли раптово, раптовому головному болю, що супроводжується запамороченням і/або нудотою, раптовому порушенні зору, значній зовнішній кровотечі, блюванні кров’ю, кровохарканні, ознаках внутрішньої кровотечі (різке падіння артеріального тиску, наростання частоти пульсу, різка загальна слабкість та блідість шкіри тощо) та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю (Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги, наказ МОЗ № 583, п. 4). Якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися (п. 11).

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.