Наркоз і анестезія: види, підготовка, вихід з наркозу, відновлення й можливі ускладнення

Види анестезії відрізняються тим, чи ви при свідомості і яку частину тіла знечулюють^3,4.

Те, що в побуті називають наркозом, — це загальна анестезія. Її зазвичай вводять у вену через канюлю — тонку трубочку в руці, а газ через маску застосовують здебільшого тоді, коли вену знайти важко³. Засинає людина приблизно за хвилину³.

Місцеву анестезію застосовують, якщо безпечно бути при свідомості, а ділянку можна знечулити уколом, кремом, гелем чи спреєм⁴. Спинальну анестезію вводять голкою в поперек, і, за пам’яткою британської лікарні NHS, оніміння триває дві–три години⁸.

Седацію часто застосовують під час ендоскопії: у Великій Британії більшість гастро- і колоноскопій роблять під місцевою анестезією або седацією¹⁰. Докладніше — на сторінці «Седація під час ендоскопії».

Який вид анестезії кращий?

Універсально «кращого» немає: вид анестезії залежить від втручання і від того, що найкраще саме для вас^6,8. Анестезіолог обговорює з вами варіанти, враховує стан здоров’я й побажання, і рішення ви ухвалюєте разом; нерідко поєднують кілька видів — наприклад, регіональну анестезію із седацією чи загальною⁶.

За пам’яткою британської лікарні NHS, для деяких втручань спинальна анестезія може бути безпечнішою й доречнішою за загальну⁸. Серед можливих переваг — менша крововтрата, нижчий ризик тромбів, менше нудоти, а в літніх людей — менше сплутаності після операції⁸. Але якщо спинальна анестезія не подіє як слід або операція виявиться складнішою, може знадобитися загальна⁸. Від спинальної анестезії можна відмовитися, обговоривши це з анестезіологом⁸.

Анестезіолог — лікар зі спеціальною підготовкою з анестезії, лікування болю, ведення пацієнтів із хворобами до, під час і після операції та реанімації⁶.

За настановою МОЗ, анестезіолог оцінює ризики, пов’язані з операцією, відповідає за медикаментозне лікування в період операції й оцінює, чи підходить пацієнтові операція в денному стаціонарі¹. Остаточне рішення про операцію ухвалює хірург, який оперує, з урахуванням висновків інших фахівців, зокрема анестезіолога¹.

Під час операції анестезіолог увесь час поруч: стежить за пульсом, тиском і рівнем кисню, за потреби коригує анестезію, під загальною анестезією ставить у горло трубку для дихання і вводить рідини через крапельницю³. Він також планує знеболення після операції⁶.

Перед плановою операцією NHS радить³:

• якнайкраще контролювати хронічні хвороби, як-от діабет, високий тиск чи анемію;
• бути фізично активними, наскільки можете;
• кинути курити;
• пролікувати проблемні зуби, щоб їх не пошкодила дихальна трубка.

Аналізи потрібні за показаннями, а не «про всяк випадок». Настанова МОЗ пише, що рутинні передопераційні обстеження — ЕКГ, рентген грудної клітки, гемоглобін, електроліти, креатинін — не дають користі для оцінки здоров’я людей із добре контрольованими хворобами¹. Відносно здоровим людям до 50 років рутинні обстеження не потрібні (крім гемоглобіну для жінок із менструаціями); старшим за 50 — загальний аналіз крові з тромбоцитами, а чоловікам ще й ЕКГ¹. ЕКГ показана також жінкам після 65 років, людям із гіпертензією, діабетом чи іншими значними хворобами серця й судин¹. Більшість обстежень можна пройти амбулаторно й завчасно — щоб встигнути розпочати лікування, якщо знадобиться¹.

Лікарю чи медсестрі обов’язково скажіть, які ліки приймаєте, які маєте хвороби, чи була колись алергічна реакція на анестезію чи інші ліки, а також про свої побоювання — наприклад, страх голок³. Дотримуйтеся вказівок, чи продовжувати приймати звичні ліки, а також щодо миття і зняття прикрас, пірсингу й лаку для нігтів³.

Перед загальною анестезією — ні: зазвичай їсти й пити припиняють за кілька годин, щоб шлунок був порожнім³. Коли саме, вам скажуть, і цих вказівок важливо дотримуватися³.

Чому не можна їсти перед наркозом?

Порожній шлунок не дає їжі й рідині піднятися в горло й потрапити в легені — це може спричинити серйозні проблеми й пошкодити легені^6,7. Тому британські лікарні попереджають: якщо не дотримуватися правил голодування, операцію можуть скасувати^6,7.

За скільки годин до операції не можна їсти?

Єдиного правила немає. Європейське товариство анестезіології (2011) рекомендує дорослим і дітям не їсти твердої їжі за 6 годин до планової операції, а прозорі рідини радить пити до 2 годин до неї⁹. Але правила лікарень різняться навіть у Великій Британії: одна лікарня дозволяє просту воду аж до часу госпіталізації⁶, інша розписує їжу й напої за годинами — окремо для ранкових і післяобідніх операцій⁷. Тож орієнтуйтеся лише на вказівки, які дасть ваш анестезіолог.

Людям із діабетом, а також тим, хто приймає ліки для розрідження крові чи уколи для схуднення, британська лікарня дає окремі вказівки⁷ — спитайте лікаря заздалегідь.

Чи можна їсти перед місцевою анестезією, зокрема в стоматолога?

Залежить від виду анестезії й втручання. Наприклад, пам’ятка однієї британської лікарні перед операцією на шкірі під місцевою анестезією радить їсти й пити як зазвичай, лише без алкоголю¹¹. А перед спинальною анестезією голодувати потрібно так само, як перед загальною, — на випадок, якщо доведеться перейти на загальну⁸. Інша лікарня просить дотримуватися правил голодування, навіть якщо загальну анестезію не планують: інколи вона буває потрібна несподівано⁶.

Прокидатися людина починає невдовзі після того, як наприкінці втручання припиняють уводити ліки, — ще в операційній або в палаті пробудження³. Спершу відчуваються сонливість і туман у голові^3,5. Можуть дати кисневу маску, яку знімають, коли людина повністю прокинеться³. Медсестра стежить за пульсом, тиском і рівнем кисню⁶ і дає ліки від болю чи нудоти³.

Нудота чи блювання після загальної анестезії бувають часто; медсестра може запропонувати ліки від нудоти⁵. Також можуть турбувати біль у горлі й сухість у роті⁵. Їсти й пити зазвичай можна знову, щойно відчуєте, що готові³.

Після спинальної анестезії, за пам’яткою британської лікарні NHS, чутливість зазвичай повертається за 1,5–4 години, спершу з поколюванням; пити зазвичай можна вже в межах години після операції, а вперше вставати з ліжка — лише з допомогою⁸.

Дія загальної анестезії може тривати близько 24 годин, а скільки займе повне відновлення, залежить від операції³. Додому інколи можна вже через кілька годин, але забрати вас має хтось інший — автомобілем чи таксі³.

Щонайменше добу після загальної анестезії NHS радить, щоб поруч був хтось дорослий, і не сідати за кермо, не курити, не пити алкоголю й не ухвалювати важливих рішень^3,5. Схожі обмеження на 24 години британські гастроентерологи радять і після седації під час ендоскопії¹⁰.

Після місцевої анестезії рухайтеся обережно, доки її дія повністю не мине: можна не помітити, що травмувалися⁴.

Окремої «реабілітації після наркозу» наші джерела не описують: відновлюються передусім після самої операції. Про температуру, шов, харчування й повернення до спорту — у статті «Відновлення після операції».

Можна, але ускладнення рідкісні, і лікар пояснить ризики перед втручанням³. Від них варто відрізняти побічні ефекти, які зазвичай швидко минають³.

Побічні ефекти зазвичай минають за кілька хвилин чи годин; за потреби дають ліки від болю чи нудоти³.

Чи бувають ускладнення після місцевої і спинальної анестезії?

Місцева анестезія загалом безпечна, серйозні побічні ефекти дуже рідкісні⁴. Можливі дискомфорт і невеликий синець у місці уколу, поколювання, коли дія минає, головний біль, запаморочення, оніміння чи слабкість, що не минають⁴. Тяжка алергічна реакція (анафілаксія) рідкісна й зазвичай виникає в перші хвилини; лікар, який уводить анестезію, навчений одразу її лікувати⁴.

Після спинальної анестезії, за пам’яткою британської лікарні NHS, поширені зниження тиску, свербіж, утруднене сечовипускання, поки діє анестезія, і головний біль, коли вона минає; пошкодження нервів рідкісне, а незворотне — дуже рідкісне⁸.

Так, але ризики оцінюють індивідуально. За настановою МОЗ, вони залежать від трьох чинників: фізичного й психічного стану людини, хвороби, з приводу якої оперують, і потрібної анестезії¹.

Для оцінки використовують класифікацію ASA. Наприклад, добре контрольовані гіпертензія чи діабет, куріння, значне ожиріння належать до легких системних захворювань (клас II), а інфаркт в анамнезі, інсульт понад 3 місяці тому, стабільна стенокардія, діаліз чи кардіостимулятор — до тяжких (клас III)¹. Найважливіша з погляду ризику — ішемічна хвороба серця; ризик серцевих ускладнень низький, якщо людина жваво виконує звичайну хатню роботу¹.

Лікар, який направляє на операцію, має лікувати хронічні хвороби, щоб вони були під оптимальним контролем¹. Поки людина чекає на операцію, він стежить за змінами, що підвищують ризик: ТІА чи інсульт, нестабільна стенокардія, інфаркт чи загострення серцевої недостатності, неконтрольований діабет, прогресування ХОЗЛ¹. Гостра респіраторна інфекція — показання відкласти планову операцію під загальною анестезією¹.

Деякі ризики анестезії підвищують значна зайва вага й куріння: куріння зменшує кількість кисню в крові й підвищує ризик проблем із диханням⁶. Людям з обструктивним апное сну чи ІМТ від 35 перед седацією для ендоскопії британські гастроентерологи рекомендують попередню оцінку й посилений нагляд; літнім, ослабленим і людям із супутніми хворобами — обговорити альтернативи, зокрема обстеження без седації¹⁰.

Почніть із лікаря, який направляє на операцію: за настановою МОЗ, він має оцінити й поліпшити вашу спроможність перенести анестезію й операцію і виконати потрібні обстеження¹. Ризики анестезії оцінює анестезіолог¹.

Анестезіологія — один із напрямів медичної мережі ЕКСПЕРТ, а в одній лікарні є лабораторія, УЗД, ендоскопія, хірургічний стаціонар. Адресу й години прийому лікаря уточніть під час запису.