Що таке ВСД (вегетосудинна дистонія) і чому такого діагнозу немає: що насправді стоїть за симптомами

Вегетосудинна дистонія (її ще називають дисфункцією вегетативної нервової системи чи нейроциркуляторною дистонією) — не діагноз, а синдром: так позначають комплекс різноманітних скарг, що ховаються під цією назвою, як під парасолькою¹.

Чи є такий діагноз у міжнародній медицині? Ні: за МОЗ України, його не існує, а тодішня в. о. міністра Уляна Супрун у 2018 році назвала ВСД радянським міфом¹.

Дисфункція вегетативної нервової системи не може бути хворобою сама по собі: вона виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби, яку потрібно лікувати¹. Тому людину з такими симптомами або з уже поставленим «діагнозом» ВСД, за МОЗ, потрібно дообстежити¹.

За схожими скаргами бувають і небезпечні стани: непритомність через хворобу серця, на відміну від звичайної, завжди небезпечна, і їй часто передують серцебиття чи біль у грудях³.

За статтею МОЗ, «ВСД» найчастіше записували, коли людина¹:

• відчуває тривогу й неспокій, погано спить, їй бракує повітря, заважає «клубок у горлі», тремтять руки;
• скаржиться на серцебиття, коливання тиску, біль у ділянці серця при нормальній ЕКГ;
• має дискомфорт у животі, закреп, пронос, здуття чи печію;
• має запаморочення чи підвищену температуру, а запалення обстеження не знаходять.

Ці симптоми бувають у різних поєднаннях і можуть свідчити про різні хвороби¹:

Терміна «ортостатична дисрегуляція» в настановах МОЗ і матеріалах NHS, на які спирається ця стаття, немає. Коли паморочиться при вставанні, лікар шукає конкретну причину. Одна з найчастіших — ортостатична гіпотензія: виникає при вставанні, часто пов’язана з низьким тиском і характерна для людей похилого віку⁴. Низьким NHS вважає тиск нижче 90/60 мм рт. ст.¹³

Інший стан — синдром постуральної тахікардії (PoTS): після вставання частішає пульс, паморочиться, можуть бути серцебиття, задишка, пітливість, непритомність чи стан, близький до неї, сильна втома й «туман у голові»¹². Ймовірніший він, наприклад, при довготривалому COVID чи синдромі хронічної втоми¹².

Розлад автономної (вегетативної) нервової системи, за статтею МОЗ, не може бути хворобою сама по собі: він виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби¹. Наприклад, при ураженні периферичних нервів (нейропатії) бувають вегетативні прояви: падіння тиску при вставанні, розлади травлення, урологічні розлади й розлади пітливості⁶. Багато нейропатій пов’язані із системними хворобами, найчастіше з діабетом, а також зі зловживанням алкоголем⁶.

Щоб розібратися, лікар виміряє тиск сидячи і стоячи⁴. Якщо вже виявлено низький тиск або PoTS, NHS радить вставати повільно, пити більше води, не стояти й не сидіти довго, не змінювати положення різко, а якщо раптом паморочиться — лягти й підняти ноги^12,13.

Але запаморочення, втрата рівноваги чи координації — серед ознак інсульту: підозрюєте його чи сумніваєтеся — телефонуйте 103, див. розділ про 103^8,7. Більше — у статті «Запаморочення і нестійкість».

Так. Тривожним розладом тривогу вважають, коли вона сильна, тривала й заважає жити й працювати². Для нього типові серцебиття, тремтіння, запаморочення, пітливість, нудота, відчуття задухи, симптоми з боку живота, напруження шиї й спини, головний біль, «клубок у горлі», втомлюваність² — багато з того, що записували як «ВСД»¹.

Панічна атака — раптовий наплив страху із серцебиттям, пітливістю, нестачею повітря, болем у грудях, тремтінням, запамороченням¹⁰. За NHS, вона лякає, але не є небезпечною; водночас більшість цих симптомів бувають і при інших станах¹⁰. Тож раптовий біль у грудній клітці, раптовий розлад дихання, непритомність або порушення притомності — привід одразу телефонувати 103, а якщо сумніваєтеся, телефонуйте 103: диспетчер вирішить, чи направити бригаду, або порадить, куди звернутися⁷. За настановою МОЗ, запаморочення через паніку можна встановити з достатньою впевненістю лише після виключення органічних причин⁴.

Фізичні симптоми можуть спричиняти тривогу й депресію, а ті посилюють фізичні симптоми — замкнене коло⁹. Лікування тривоги чи депресії часто полегшує й тілесні симптоми⁹.

• Щитоподібна залоза. Підвищена функція може давати нервозність, тривогу, безсоння, швидке чи нерівне серцебиття, тремтіння, пітливість; з’ясувати це часто допомагає аналіз крові¹⁵. Докладніше — «Щитоподібна залоза і настрій».
• Анемія. Залізодефіцитна анемія може давати втому, задишку, відчутне серцебиття, блідість; її перевіряють загальним аналізом крові¹⁷.
• Ритм серця. Серцебиття може бути через аритмію чи хвороби клапанів; причину допомагає знайти ЕКГ¹⁴.
• Ліки й звички. Серцебиття провокують кава, алкоголь, нікотин, деякі ліки¹⁴; запаморочення — надмірне вживання ліків⁴.

Перелік обстежень за статтею МОЗ¹:

• загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові;
• ЕКГ, іноді — добовий моніторинг ЕКГ (Холтер) чи ЕхоКГ;
• за потреби — УЗД органів черевної порожнини, рентгенографія грудної клітки, у деяких випадках — МРТ головного мозку (лікар скаже, чи вона потрібна, і направить);
• консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога.

При запамороченні лікар також проведе неврологічне обстеження, виміряє тиск сидячи і стоячи, послухає серце⁴.

Нормальний ритм на Холтері під час типових симптомів виключає аритмію як їхню причину; а якщо симптомів під час запису не було, «чистий» результат важкої аритмії не виключає⁵. Якщо ж об’єктивних підстав вважати людину хворою немає, а скарги тривають, МОЗ радить скерувати її до психолога або психіатра¹.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ в одній лікарні є лабораторія й УЗД, тож аналізи й консультацію лікаря можна пройти в одному місці.

Лікувати треба не «ВСД», а знайдену причину¹. Наприклад, при низькому тиску ліки рідко потрібні: зазвичай допомагають прості зміни способу життя чи лікування причини¹³. При PoTS лікар може спершу порадити більше пити, їсти невеликими порціями з меншою кількістю вуглеводів, носити компресійні колготки чи панчохи¹². При тривожному розладі у багатьох випадках корисною може бути когнітивна психотерапія²; ліки, якщо потрібні, підбирає лікар¹⁰.

Якщо причини не знайшли, у медицині це не рідкість і не означає, що допомогти не можна⁹. Є добрий шанс, що симптоми з часом зменшаться навіть без спеціального лікування⁹. Що радить NHS при тривозі^10,11:

Почніть із сімейного лікаря або терапевта: він постарається виключити можливі причини, огляне вас і може призначити аналізи крові⁹. Далі, за МОЗ, можуть знадобитися кардіолог, гастроентеролог, ендокринолог, невролог, а якщо хвороби не знайшли, а скарги тривають, — психолог чи психіатр¹. Коли йти до невролога, — у статті «Проблеми з нервовою системою».

Розкажіть лікарю, які симптоми, коли почалися, що їх полегшує чи посилює і як вони заважають жити⁹.

Адресу й години прийому лікаря уточніть під час запису.