Проблеми з нервовою системою: ознаки, що лікує невролог (невропатолог) і які обстеження він призначає

Нервова система — це головний і спинний мозок та мережа нервів поза ними: чутливих, рухових і вегетативних (останні регулюють, наприклад, тиск і роботу сечового міхура)¹⁰. Тому й сигнали про проблему різні. Настанова МОЗ ділить симптоми ураження периферичних нервів на три групи¹:

• рухові — слабкість і швидка втомлюваність м’язів, судоми в м’язах, посмикування м’язів («тики»);
• чутливі — втрата чутливості, неприємні чи змінені відчуття, біль, печіння, порушення координації;
• вегетативні — падіння тиску при вставанні, розлади травлення, сечовипускання й пітливості, імпотенція.

На порушення кровообігу мозку можуть вказувати запаморочення разом із двоїнням в очах, порушенням мови, слабкістю чи порушенням чутливості в кінцівках, розладами координації². Насторожують і головний біль, що не минає чи з’являється при навантаженні або кашлі³, і напади, коли людина падає, посмикується чи на кілька секунд «вимикається»¹³.

Невролог — лікар, що займається хворобами нервової системи¹⁰. У документах МОЗ трапляються обидві назви: «невролог»³ і «невропатолог»^2,7. За настановами, до невролога звертаються або скеровують, зокрема:

• при ураженні периферичних нервів — полінейропатії, ураженні одного нерва, зокрема тунельних синдромах^1,10;
• при головному болю, якщо є показання до додаткового обстеження³;
• при запамороченні — частину пацієнтів лікар первинної ланки скеровує до отоларинголога, невропатолога чи кардіолога²;
• при епілепсії — в Україні її діагностують лише в спеціалізованих закладах, а лікування проводять тільки за призначенням спеціаліста⁶;
• при деменції — діагноз підтверджує й лікування призначає лікар-невропатолог або лікар-психіатр⁷.

Поколювання, «мурашки» чи оніміння буває в усіх: найчастіше — коли ви сиділи чи спали на руці або нозі й кровопостачання нервів тимчасово порушилося⁹. Минає за кілька хвилин, щойно знімете навантаження; до лікаря — якщо оніміння постійне або повертається⁹.

Тривале оніміння буває й через деякі ліки, защемлення нерва в спині чи шиї, зловживання алкоголем⁹. Про біль, що віддає в ногу, — на сторінці «Радикуліт».

Коли оніміння — ознака полінейропатії?

Полінейропатія найчастіше пов’язана з діабетом і зловживанням алкоголем¹. NHS радить звернутися до лікаря вже за ранніх ознак: біль, поколювання чи втрата чутливості в стопах, порушення рівноваги чи слабкість, ранка на стопі, що не загоюється¹⁰. Людям із цукровим діабетом 2 типу обстеження на діабетичну полінейропатію проводять при встановленні діагнозу і щонайменше раз на рік⁸.

Настанова МОЗ окремо виділяє синдром Гієна — Барре: ураження нервів зі швидким і важким перебігом, яке обов’язково треба розпізнати¹. Слабкість у кінцівках, що виникла раптово, — привід одразу телефонувати 103⁵.

При синдромі зап’ясткового каналу до лікаря варто, якщо симптоми посилюються або не минають¹². Докладніше — лікування невропатії і тунельного синдрому.

Головний біль

Головний біль хоч раз у житті буває у 70–95 % людей³, і більшість таких болів минає сама¹⁵. Вживання знеболювальних щонайменше 3 дні на тиждень, за настановою МОЗ, призводить до рикошетного головного болю³.

NHS радить звернутися до лікаря, якщо головний біль регулярний або не минає, і терміново — якщо з ним є проблеми із зором чи блювання¹⁵. Настанова МОЗ називає показання до додаткового обстеження³:

• біль супроводжується змінами неврологічного статусу (скутість потиличних м’язів, зміна особистості, двоїння в очах, асиметричні рефлекси тощо);
• біль не припиняється, хоча загальний стан нормальний;
• біль виникає при фізичному навантаженні чи кашлі (крім нападу мігрені та застуди);
• є підозра на інфекцію центральної нервової системи чи субарахноїдальний крововилив;
• біль позбавляє працездатності.

NHS радить пити достатньо води, не пропускати їжу, не пити алкоголь; щоденник головного болю може допомогти знайти, що його провокує¹⁵. Докладніше — лікування головного болю і мігрені.

Запаморочення

Запаморочення — відчуття нестійкості, легкості в голові чи обертання; зазвичай воно не серйозне й минає саме¹⁴. Для діагнозу найважливіше розпитування: чи це справжнє запаморочення, чи проблеми з рівновагою; обертальне («як після каруселі») здебільшого походить із внутрішнього вуха².

Серед найчастіших причин настанова МОЗ називає захворювання шиї, доброякісне позиційне запаморочення, падіння тиску при вставанні, вестибулярний нейроніт, хворобу Меньєра, панічні атаки; поширене й запаморочення через надмірне вживання ліків². Якщо ж запаморочення поєднується з неврологічними симптомами, причиною може бути транзиторна ішемічна атака чи інсульт². Коли такі симптоми з’явилися раптово або людина знепритомніла, телефонуйте 103^4,5. Не відкладайте, навіть якщо вони минули⁴: за настановою МОЗ такий пацієнт потребує екстреного обстеження в лікарні, якщо від їх появи минуло менше 2 тижнів².

NHS радить звернутися до лікаря, якщо запаморочення не минає чи повертається, гірше чути або дзвенить у вухах¹⁴. Поки паморочиться, ляжте й вставайте повільно, не сідайте за кермо й не лізьте на драбину¹⁴. Докладніше — лікування запаморочення.

Основа — розмова: ретельно зібраний анамнез настанови МОЗ називають ключовим у діагностиці головного болю³ і найважливішою частиною діагностики запаморочення². Наприклад, при підозрі на нейропатію лікар запитає про перебіг симптомів, хвороби, ліки, контакт зі шкідливими речовинами, укуси кліщів, алкоголь, подібне в родичів¹. Якщо напад бачив хтось інший, за NHS, може допомогти, якщо ця людина прийде на прийом з вами¹³.

Як проходить прийом у невролога?

Після розмови — неврологічний огляд. Залежно від скарг лікар може перевірити сухожилкові рефлекси й силу м’язів; чутливість до дотику, болю, вібрації; рівновагу й координацію (наприклад, пробою Ромберга), черепні нерви^1,2. При головному болю артеріальний тиск вимірюють усім і оглядають очне дно, при запамороченні тиск вимірюють сидячи й стоячи^2,3.

Які методи діагностики використовує невролог?

• Аналізи крові. При головному болю вибірково — загальний аналіз крові, ШОЕ, ТТГ і/або вільний T4, глюкоза натще, натрій, калій, кальцій, креатинін³; при онімінні — зокрема, щоб перевірити діабет чи дефіцит вітаміну B12¹¹.
• Електроміографія (ЕМГ) і дослідження нервової провідності оцінюють роботу м’язів і нервів; зазвичай їх роблять разом¹¹. При діабетичній полінейропатії електронейроміографію рекомендують у діагностично складних випадках⁸.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ) — запис електричної активності мозку при підозрі на епілепсію^6,13.
• ЕКГ і холтерівське моніторування — якщо разом із запамороченням відчувається серцебиття чи дискомфорт у грудях²; аудіограма — при запамороченні з порушенням слуху².
• МРТ чи КТ — наприклад, МРТ головного мозку за підозри ураження мозочка чи стовбура мозку² або при епілепсії⁶. Лікар скаже, чи потрібне таке дослідження, і направить.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ аналізи, УЗД і консультацію можна пройти в одному місці.

Під час нападу людина може раптово впасти, посмикуватися чи на кілька секунд «вимкнутися» й не реагувати; зазвичай напад минає сам за секунди чи хвилини¹³. Один напад — ще не обов’язково епілепсія: діагноз зазвичай ставлять, якщо нападів було більше одного або обстеження показують ризик повторних¹³.

В Україні діагностику епілепсії проводять лише в спеціалізованих закладах⁶. Обов’язкові обстеження за протоколом МОЗ⁶:

• ЕЕГ — щонайменше 20 хвилин запису; якщо рутинна ЕЕГ недостатньо інформативна, вдаються до ЕЕГ-моніторингу та ЕЕГ-відеомоніторингу;
• нейровізуалізація — МРТ головного мозку;
• загальні аналізи крові й сечі, біохімічний аналіз крові.

Судоми — привід одразу телефонувати 103⁵. Якщо вам здається, що вже був перший напад, а до лікарні ви не зверталися, NHS радить терміново звернутися до лікаря¹³. Докладніше — лікування епілепсії.

Генералізований тривожний розлад — поширений стан психічного здоров’я: людина часто тривожиться через багато різних речей, і це важко контролювати¹⁶. Тривога може проявлятися й тілесно: проблеми зі сном, швидка втомлюваність, відчутне серцебиття, запаморочення¹⁶.

За настановою МОЗ, запаморочення, пов’язане з панікою й частим диханням, можна впевнено діагностувати лише після виключення органічних причин² — тож лікар, зокрема невролог, може допомогти виключити інші причини симптомів. А сам тривожний розлад лікують інакше: за NHS, лікар загальної практики зазвичай радить почати з розмовної терапії (найчастіше когнітивно-поведінкової, з психотерапевтом), може запропонувати ліки або скерувати до фахівців із психічного здоров’я¹⁶. У медичній мережі ЕКСПЕРТ є напрям «Ментальне здоров’я».

Самому може допомогти розмова про почуття, дихальні вправи, сон і регулярний рух¹⁶. Якщо тривога заважає спати — прочитайте статтю «Безсоння: що робити», а якщо постійно бракує сил — про постійну втому.

З багатьма скаргами можна почати із сімейного лікаря: наприклад, більшість пацієнтів із запамороченням обстежують і лікують на первинній ланці, а за потреби скеровують до отоларинголога, невропатолога чи кардіолога².

Адресу й години прийому лікаря уточніть під час запису.