Реабілітація, фізіотерапія і масаж: чим відрізняються, кому протипоказані і що справді покращує кровообіг

У клінічній настанові МОЗ «Біль у попереку» фізіотерапією названо теплотерапію й масаж⁴. Ширший перелік фізичних методів лікування є в кваліфікаційній характеристиці лікаря фізичної та реабілітаційної медицини: електротерапія, ультразвук, термотерапія, фототерапія (зокрема лазеротерапія), гідро- й бальнеотерапія, діатермотерапія, масаж і мануальний лімфатичний дренаж³.

Фізична терапія — інше поняття. За законом «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» це процес розвитку, максимального відновлення й підтримання рухової та функціональної спроможності людей, які мають обмеження повсякденного функціонування або в яких такі обмеження можуть виникнути¹. Фізичну терапію призначає, планує й проводить фізичний терапевт або фахівець під його контролем¹. Він обстежує людину і застосовує фізичні вправи, масаж і так звані преформовані фізичні чинники³.

Британська служба NHS словом physiotherapy називає лікування вправами, масажем та іншими методами, яке може полегшити біль і покращити рухливість⁸.

Коротко: фізіотерапія — це окремі методи, а реабілітація — процес із метою. За законом реабілітація — комплекс заходів, яких потребує людина, що зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я чи старіння¹.

Реабілітація починається з обстеження: фахівці визначають, чи є обмеження функціонування або ризик їх появи, оцінюють їх і складають індивідуальний план¹. У плані — мета, завдання, орієнтовні терміни й перелік потрібних заходів¹.

Реабілітація має починатися ще в гострому періоді або одразу після стабілізації стану при хронічній хворобі¹.

У документах МОЗ ці фахівці мають офіційні назви². Так, закон називає фахівцями з реабілітації вісім груп: лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, терапевтів мови й мовлення, протезистів-ортезистів, психологів і психотерапевтів, сестер медичних з реабілітації, асистентів фізичних терапевтів та ерготерапевтів¹.

• Лікар фізичної та реабілітаційної медицини обстежує, призначає лікування, зокрема ліки, складає реабілітаційний план³ і очолює мультидисциплінарну реабілітаційну команду¹.
• Фізичний терапевт оцінює рухи й функції, визначає реабілітаційні цілі, проводить втручання, дає рекомендації для самостійної роботи і вирішує, коли пацієнтові слід звернутися до інших фахівців³.
• Ерготерапевт допомагає відновити навички, потрібні для повсякденного життя й улюблених занять, і пристосувати середовище¹.

NHS застосовує фізіотерапію при проблемах із кістками, суглобами й м’язами, хворобах серця й судин, порушенні рухів після інсульту, утрудненому диханні, під час вагітності й після пологів, а також після операцій⁸. Її можуть отримувати люди будь-якого віку, зокрема діти й літні люди⁸.

Перед початком реабілітації потрібна інформована згода, а для дитини до 14 років — згода законного представника¹. Далі — обстеження й індивідуальний план; якщо фахівець сам надає реабілітацію низького обсягу амбулаторно чи вдома на первинному рівні, план не складають¹. На першому прийомі, за описом NHS, фахівець розпитає про симптоми, хвороби й спосіб життя, може промацати проблемну ділянку, перевірити силу й рівновагу, обговорить варіанти лікування й кількість сеансів⁸.

Після сеансу можуть дати вправи додому, і робити їх важливо регулярно⁸. Реабілітація буває й дистанційною: закон передбачає телереабілітацію¹, а NHS після інсульту пропонує заняття наживо чи онлайн¹⁷. Про відновлення після хірургічних втручань — у статті «Відновлення після операції».

Настанова МОЗ «Біль у попереку» (стосується людей від 16 років) відносить масаж до пасивних стратегій і радить надавати перевагу активним: фізичній і соціальній активності, здоровому сну, теплотерапії⁴. Те, що людина робить сама, швидше за все, допоможе їй більше, ніж ліки, масаж чи операція⁴. Фізіотерапія (теплотерапія, масаж) може допомогти поліпшити функціонування й рухливість, але лише в комплексі з фізичною активністю і лише на короткий період⁴. Британська настанова NICE так само радить розглядати мануальну терапію, зокрема масаж, при болю в попереку лише в пакеті лікування з вправами¹⁵.

При лімфедемі NHS описує спеціальний мануальний лімфодренаж як частину комплексного лікування разом із компресією, вправами й доглядом за шкірою¹². А класичний масаж окремо, за міжнародним консенсусом ISL, при лімфедемі зазвичай користі не дає; надто інтенсивний масаж може пошкодити лімфатичні судини¹⁴. Про біль у спині й суглобах — у статті «До ортопеда-травматолога».

Українського нормативного переліку протипоказань до класичного масажу в джерелах цієї статті немає. Реабілітація починається з обстеження¹. Ось ситуації, у яких джерела радять не масажувати або спершу звернутися до лікаря:

Перелік не повний. Перед першим сеансом розкажіть фахівцю про хвороби, травми, операції й ліки, які приймаєте: про це однаково розпитують на першому прийомі⁸. Якщо маєте онкологічне захворювання, скажіть про це фахівцю: за консенсусом з лімфедеми, при поширеному раку лімфодренаж можна робити за згодою лікаря й пацієнта¹³.

Єдиного переліку протипоказань до «фізіотерапії» загалом у джерелах цієї статті теж немає. За кваліфікаційною характеристикою фізичний терапевт сам має визначати, коли пацієнтові слід звернутися до інших фахівців³.

Як це виглядає на практиці, показує український протокол реабілітації пацієнтів із COVID-19 (наказ МОЗ № 771). Він стосується саме цих пацієнтів, тож переносити його на інші хвороби не варто⁶:

• після критичного перебігу в реанімації фізична терапія протипоказана, якщо гемодинаміка (тиск, пульс) нестабільна⁶;
• заняття припиняють, якщо з’явилися стискання в грудях, блювання, запаморочення, головний біль, порушення зору, серцебиття, пітливість⁶;
• заняття припиняють і звертаються до лікаря при набряку кінцівки (підозра на тромбоз глибоких вен), гострій задишці, болю за грудиною чи в ділянці серця⁶;
• при температурі тіла понад 38 °C чи тиску в спокої 180/100 мм рт. ст. заняття припиняють і оцінюють стан пізніше⁶.

У джерелах цієї статті немає масажу, який рекомендували б для «поліпшення кровообігу» загалом. Є кілька конкретніших відповідей:

• Лімфодренажний масаж. За NHS, ця спеціальна техніка стимулює рух рідини лімфатичною системою і зменшує набряк при лімфедемі; її поєднують із компресією, вправами й доглядом за шкірою¹². За консенсусом ISL, до компресії й вправ він додає небагато саме щодо зменшення об’єму кінцівки (дані — про лімфедему після лікування раку грудей)¹⁴.
• Масаж ніг при набряках у вагітних. За даними, наведеними в настанові МОЗ «Нормальна вагітність», він має незначний ефект або не впливає на набряки (докази низької достовірності)⁵.

Що допомагає венам і лімфі щодня?

Рух. На відміну від кровообігу, лімфатична система не має центрального «насоса», як серце: рідину по ній рухають скорочення м’язів — саме тому вправи важливі¹². Щоб знизити ризик тромбозу глибоких вен, NHS радить тримати здорову вагу, бути активними й регулярно гуляти, пити достатньо рідини, не сидіти довго нерухомо (вставати й рухатися приблизно щогодини), не курити й не пити багато алкоголю¹⁰.

Які симптоми порушення кровообігу — привід до лікаря?

Пульсуючий біль і набряк однієї ноги (рідко обох), зазвичай у литці чи стегні, почервоніла, синя чи потемніла шкіра навколо, набряклі вени — можливі ознаки тромбозу глибоких вен¹⁰. NHS у такому разі радить терміново звернутися до лікаря, а тромбоз перевіряють за допомогою УЗД¹⁰. Докладніше — на сторінках «Тромбоз глибоких вен» і «Хронічна венозна недостатність».

На первинному рівні скерування пацієнтів на реабілітацію координують лікарі, які надають первинну медичну допомогу¹. NHS теж пропонує обговорити з лікарем загальної практики, чи допоможе фізіотерапія⁸. Тож якщо не знаєте, з чого почати, почніть із сімейного лікаря.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ є напрям «Фізіотерапія та реабілітація»: консультація фізіотерапевта-реабілітолога, реабілітація після травм і операцій, лікувальна фізкультура, кілька видів масажу. Адресу й години прийому уточніть під час запису.