Як емоції впливають на шлунок і кишечник: чи може боліти від нервів і коли це не стрес

Може. Коли ви хвилюєтеся чи боїтеся, організм виділяє гормони стресу, зокрема адреналін і кортизол^5,6. Серед фізичних симптомів стресу NHS називає проблеми зі шлунком⁵, а серед фізичних симптомів тривоги⁶:

• нестравність і спазми в животі;
• здуття;
• нудоту;
• закреп або діарею;
• втрату апетиту.

Нудота й «бурління» в животі бувають і під час панічної атаки¹², а проблеми зі шлунком — серед симптомів генералізованого тривожного розладу¹³.

Про зв’язок щитоподібної залози з настроєм — у статті «Щитоподібна залоза і настрій».

Переповнення після їжі, швидке насичення, біль чи печіння під ложечкою, що повертаються або тримаються довго, лікарі називають диспепсією, або нестравністю¹. Приблизно в половині випадків вона функціональна: органічних, системних чи обмінних хвороб, які б пояснили симптоми, не знаходять¹. Причина функціональної диспепсії невідома; вважають, що роль можуть відігравати підвищена чутливість внутрішніх органів, повільніше спорожнення шлунка і гірше пристосування шлунка до їжі¹.

NHS пише, що нестравність часто спричиняє шлункова кислота, яка подразнює слизову шлунка чи горла (кислотний рефлюкс). Рефлюкс можуть спричиняти чи посилювати стрес і тривога — так само, як кава, алкоголь, жирна чи гостра їжа, зайва вага, куріння, деякі протизапальні знеболювальні⁷. Про інші причини дискомфорту після їжі — у статті «Дискомфорт після їжі».

Уніфікований протокол МОЗ «Диспепсія» серед заходів профілактики радить, зокрема, уникати стресових ситуацій. Водночас переконливих доказів, що дієта, психотерапія чи спосіб життя лікують функціональну диспепсію, немає; на думку експертів, такі поради мають бути частиною консультації сімейного лікаря³.

Тут ідеться насамперед про синдром подразненого кишечника (СПК) — поширений стан, за якого бувають спазми в животі, здуття, діарея чи закреп. Симптоми то з’являються, то минають і можуть триматися днями, тижнями чи місяцями⁸.

Точна причина СПК невідома. NHS пов’язує його зі занадто швидким чи повільним проходженням їжі кишечником, перенесеним гастроентеритом, підвищеною чутливістю кишечника, стресом і випадками СПК у родині⁸. Настанова МОЗ серед можливих механізмів симптомів, поряд із порушенням моторики, зниженим порогом больової чутливості кишечника, змінами мікробіома й запаленням, називає і психосоціальний чинник — «стрес»; психосоціальні стреси часто погіршують кишкові симптоми².

За настановою Всесвітньої гастроентерологічної організації (WGO), симптоми інколи з’являються після важливих життєвих подій або в період значного стресу¹⁴. Загострення можуть провокувати стрес і тривога, алкоголь, кофеїн, гостра чи жирна їжа, але бувають і без явної причини⁹.

Головні симптоми СПК, за NHS⁹:

• біль чи спазми в животі — зазвичай сильніші після їжі й слабшають після випорожнення;
• здуття — живіт здається переповненим і роздутим;
• діарея, інколи з раптовими позивами;
• закреп — доводиться натужуватися, і здається, що кишечник не спорожнився повністю.

Можуть бути також гази, слиз у калі, втома, нудота⁹; часто турбують і диспепсія чи печія².

Лікар орієнтується на критерії: за настановою МОЗ, біль чи дискомфорт у животі з’являються щонайменше 3 дні на місяць протягом останніх 3 місяців і пов’язані принаймні з двома ознаками — слабшають після випорожнення, змінюються частота випорожнень або консистенція калу². NHS радить звернутися до лікаря, якщо ви підозрюєте СПК і симптоми тримаються понад 4 тижні⁹.

Не в тому сенсі, що «все в голові». За настановою WGO, не доведено, що психологічні чинники спричиняють СПК чи впливають на його виникнення; СПК — не психічний і не психологічний розлад¹⁴. Але вони можуть впливати на те, як довго тримаються симптоми і наскільки сильними здаються, та погіршувати якість життя¹⁴.

Тривога, панічний розлад і депресія частіше трапляються в людей із функціональними розладами органів живота, тому лікар завжди зважає на психологічний стан².

Симптоми подразненого кишечника можуть бути й одночасно з органічною хворобою². Тому лікар насамперед шукає тривожні ознаки — за них потрібне обстеження, а при диспепсії — невідкладна гастроскопія^1,2:

Протокол МОЗ № 600 вважає гастроскопію при диспепсії обов’язковою для чоловіків старше 35 і жінок старше 45 років³; план обстеження визначає лікар. Про кров у калі — стаття «Кров у калі».

Єдиної дієти чи ліків, які допомагають усім людям із СПК, немає¹¹. Якщо лікар підтвердив СПК, NHS радить¹¹:

Настанова МОЗ додає: помірне фізичне навантаження може допомагати при СПК (надмірне — провокувати позиви й спазми), корисні йога й релаксаційні вправи².

Щодо самого стресу NHS радить говорити про свої почуття з близькими чи медиком, робити дихальні вправи, планувати напружені дні наперед і не «знімати» стрес алкоголем чи цигарками⁵.

Ліки при СПК мають обмежений ефект, але часто потрібні для полегшення симптомів; серед них — і деякі антидепресанти в низьких дозах². Підбирає їх лікар, не призначайте їх собі самі. Психотерапія може полегшити симптоми СПК і покращити якість життя, а при вираженій тривозі чи депресії вона потрібна². При функціональній диспепсії доказів користі психологічних методів мало¹.

Окремого аналізу на СПК немає, але тести допомагають виключити інші причини¹⁰. Діагноз ґрунтується насамперед на ретельно зібраній історії симптомів²: лікар запитає, які вони, як часто й коли з’являються і як давно, — їх корисно записати заздалегідь¹⁰. Далі — огляд і пальпація живота^2,10.

За потреби, з огляду на симптоми й вік^1,2:

• Аналізи крові: загальний аналіз, ШОЕ, С-реактивний білок, антитіла до тканинної трансглутамінази (на целіакію)^1,15.
• Аналізи калу на інфекції¹⁰ і фекальний кальпротектин — щоб відрізнити СПК від запальної хвороби кишечника².
• Тест на H. pylori — при диспепсії без тривожних ознак, зокрема в молодших людей^1,3.
• Гастроскопія — при тривожних ознаках диспепсії або якщо симптоми не минають попри лікування¹.
• Колоноскопія — за показаннями з таблиці вище².

Ендоскопію не варто повторювати, якщо попередні результати були в нормі, а симптоми не змінилися². УЗД для підтвердження СПК не потрібне¹⁵, а при диспепсії не має бути першим методом¹.

У медичній мережі ЕКСПЕРТ в одній лікарні є лабораторія, УЗД та ендоскопія.

Почніть із сімейного лікаря або терапевта: людей зі скаргами на верхню частину живота здебільшого обстежують і лікують на первинному рівні¹. Протокол МОЗ № 600 передбачає за показаннями консультації гастроентеролога й психотерапевта, а до гастроентеролога скеровує при тривожних ознаках³. Що він перевіряє, — у статті «До гастроентеролога».

Якщо з тривогою чи стресом важко впоратися або те, що ви пробуєте самі, не допомагає, NHS радить звернутися до лікаря^5,6.

Адресу й години прийому лікаря уточніть під час запису.