Марта Кичма, отоларинголог, лікар ЛОР у Львові

Чим опікується лікар ЛОР, отоларинголог?

Отоларингологія – це медична спеціальність, яка охоплює діагностику, лікування та профілактику захворювань вуха, горла, носа, а також прилеглих структур – придаткових пазух, гортані, трахеї та лімфатичних вузлів шиї. Лікар-отоларинголог (ЛОР) працює як з дорослими, так і з дітьми, допомагаючи вирішувати як гострі, так і хронічні проблеми, що можуть значно погіршувати якість життя.

Робота ЛОР-лікаря включає такі основні напрями:

Діагностика захворювань ЛОР-органів.

• Огляд носових ходів, гортані та слухового проходу за допомогою спеціальних інструментів (риноскопія, отоскопія, ларингоскопія).
• Ендоскопічні методи обстеження, що дозволяють оцінити стан глибших структур.
• Лабораторні дослідження – бактеріологічні посіви, аналіз крові, алергопроби.
• Інструментальні методи – аудіометрія (перевірка слуху), тимпанометрія, рентген, КТ, МРТ.

Лікування гострих та хронічних захворювань.

• Медикаментозна терапія – антибактеріальні, протизапальні, антигістамінні та знеболювальні препарати.
• Фізіотерапевтичне лікування – промивання носових пазух, інгаляції, лазеротерапія, ультразвукові процедури.
• Хірургічне лікування – малоінвазивні та традиційні операції, такі як тонзилектомія, аденоїдектомія, септопластика, ендоскопічні операції на носових пазухах.

Профілактика та контроль захворювань.

• Регулярні огляди для раннього виявлення проблем.
• Поради щодо зміцнення імунітету та захисту від інфекцій.
• Корекція способу життя та харчування для зменшення ризику загострень хронічних захворювань.

Лікар-отоларинголог допомагає вирішувати не тільки проблеми, пов’язані із запальними процесами, а й коригує порушення, що можуть впливати на слух, дихання, голос та загальний стан організму. Його робота спрямована на відновлення нормального функціонування ЛОР-органів і покращення якості життя пацієнтів.

Важливість роботи лікаря-отоларинголога

ЛОР-органи – це ключові системи організму, що забезпечують дихання, слух, мовлення та нюх. Будь-які порушення у цій сфері можуть не лише знижувати якість життя, але й призводити до серйозних ускладнень, включаючи хронічні захворювання, втрату слуху, порушення дихання, а іноді навіть впливати на роботу серцево-судинної та нервової системи. Лікар-отоларинголог відіграє важливу роль у діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань носа, горла, вух і прилеглих структур, забезпечуючи їхнє нормальне функціонування.

Чому важливо вчасно звертатися до ЛОР-лікаря?

Запобігання серйозним ускладненням.

• Невилікуваний гайморит може призвести до запалення мозкових оболонок (менінгіт).
• Хронічний тонзиліт може спричинити ревматизм та захворювання серця.
• Нелікована втрата слуху призводить до незворотних змін і погіршення когнітивних функцій.

Покращення якості життя.

• Вільне дихання без закладеності носа впливає на рівень кисню в крові та загальний енергетичний стан.
• Здоровий слух – це запорука нормального спілкування та соціальної адаптації.
• Відсутність хронічних інфекцій ЛОР-органів покращує імунітет та зменшує ризик частих застуд.

Корекція вроджених та набутих дефектів.

• Викривлення носової перегородки може стати причиною постійного дискомфорту та проблем із диханням.
• Поліпи та гіпертрофовані мигдалики можуть впливати на нормальний сон і навіть спричиняти апное.

Профілактика рецидивів і хронічних захворювань.

• Своєчасне лікування алергічного риніту запобігає розвитку бронхіальної астми.
• Правильний догляд за вухами знижує ризик хронічних отитів і втрати слуху.
• Комплексний підхід до лікування хронічного фарингіту допомагає уникнути загострень.

Допомога дітям у формуванні здорового організму.

• Дитячий ЛОР контролює розвиток слуху, що важливо для правильного мовлення.
• Вчасне видалення аденоїдів усуває проблеми з носовим диханням, покращує сон та концентрацію уваги.

Робота лікаря-отоларинголога критично важлива не тільки для лікування вже наявних захворювань, а й для профілактики серйозних проблем зі здоров’ям. Регулярні огляди у ЛОР-спеціаліста дозволяють уникнути багатьох ускладнень, зберегти здоров’я органів дихання та слуху, а також забезпечити комфортне та повноцінне життя.

Симптоми, при яких потрібно звернутися до лікаря-отоларинголога.

Захворювання ЛОР-органів можуть мати непомітний початок, але поступово призводять до значного погіршення якості життя. Важливо звертати увагу на навіть незначні зміни у роботі носа, горла, вух та голосових зв’язок, оскільки своєчасне лікування дозволяє уникнути ускладнень. Нижче наведено симптоми, які вказують на необхідність консультації з лікарем-отоларингологом.

Закладеність носа.

Постійне або періодичне порушення носового дихання може бути ознакою:

• хронічного риніту (алергічного, вазомоторного, гіпертрофічного);
• викривлення носової перегородки;
• наявності поліпів або новоутворень у носових ходах;
• запалення навколоносових пазух (гайморит, фронтит, етмоїдит);
• аденоїдів у дітей.

Якщо закладеність триває більше 10 днів або супроводжується головним болем, тиском у ділянці обличчя, появою гнійних виділень – це привід для термінового звернення до ЛОР-лікаря.

Нежить, що не проходить.

Тривалий нежить (понад 2 тижні) може свідчити про:

• хронічний або бактеріальний риніт;
• гайморит або інші види синуситу;
• алергічні реакції;
• порушення судинного тонусу носових ходів.

Самолікування та надмірне використання судинозвужувальних крапель можуть лише погіршити ситуацію, тому при затяжному риніті потрібна консультація лікаря.

Болі, шум у вухах.

Ці симптоми можуть бути ознакою серйозних проблем, зокрема:

• гострого або хронічного отиту;
• запалення євстахієвої труби (євстахіїт);
• порушень кровообігу у внутрішньому вусі;
• сірчаної пробки, що блокує слуховий канал;
• підвищеного внутрішньочерепного тиску.

Шум у вухах часто вказує на неврологічні або судинні проблеми, тому потребує обов’язкової діагностики.

Зниження слуху.

Погіршення слуху може бути поступовим або раптовим і сигналізувати про:

• запальні процеси у середньому вусі (отит, тубоотит);
• пошкодження барабанної перетинки;
• неврит слухового нерва;
• сірчані пробки;
• вікові зміни слухового апарату.

Зниження слуху, особливо раптове, є приводом для негайного візиту до лікаря, адже чим раніше розпочато лікування, тим вищі шанси на відновлення слуху.

Біль у горлі при ковтанні.

Цей симптом може бути наслідком:

• ангіни (гострого тонзиліту);
• фарингіту або ларингіту;
• хронічного тонзиліту;
• бактеріальних або вірусних інфекцій.

Якщо біль у горлі супроводжується високою температурою, нальотом на мигдаликах, збільшенням лімфовузлів або відчуттям грудки в горлі – варто терміново звернутися до лікаря.

Кровотеча з носа, вух.

Кровотечі з носа можуть виникати через:

• підвищений артеріальний тиск;
• ламкість судин;
• новоутворення у носовій порожнині;
• травми носа.

Кровотеча з вуха – це небезпечний симптом, що може свідчити про:

• розрив барабанної перетинки;
• важке запалення середнього вуха;
• травми черепа.

Будь-які кровотечі з ЛОР-органів вимагають негайного звернення до спеціаліста.

Хропіння і нерівне дихання уві сні.

Порушення дихання вночі може бути наслідком:

• хронічного риніту або викривлення носової перегородки;
• наявності поліпів чи аденоїдів;
• синдрому обструктивного апное (періодичних зупинок дихання уві сні);
• ожиріння або ендокринних розладів.

Хропіння не тільки створює дискомфорт для оточуючих, а й може свідчити про серйозні проблеми, що впливають на здоров'я серця та мозку.

Зміна або втрата голосу.

Причинами можуть бути:

• запалення голосових зв’язок (ларингіт);
• перенапруження голосового апарату (наприклад, у співаків, вчителів);
• новоутворення у гортані або щитовидній залозі;
• неврологічні розлади.

Якщо захриплість або повна втрата голосу тривають понад 2 тижні, слід звернутися до ЛОРа для встановлення причини.

Зниження або зникнення нюху.

Це тривожний симптом, що може свідчити про:

• вірусні або бактеріальні інфекції (ГРВІ, COVID-19, гайморит);
• травму голови або запалення нервових закінчень;
• алергічні реакції;
• поліпи в носовій порожнині.

При тривалій відсутності нюху важливо пройти обстеження, щоб виключити серйозні ускладнення.

Біль в області верхньої щелепи, в носових пазухах.

Може бути наслідком:

• гаймориту, фронтиту або інших форм синуситу;
• запальних процесів у коренях зубів (одонтогенний синусит);
• травм носової перегородки або перенісся.

Якщо біль у верхній щелепі супроводжується головним болем, гнійними виділеннями з носа або відчуттям тиску в обличчі, слід негайно звернутися до лікаря.

Симптоми ЛОР-захворювань не варто ігнорувати, оскільки вони можуть призвести до серйозних ускладнень. При будь-яких тривожних проявах важливо вчасно звернутися до лікаря-отоларинголога, щоб встановити причину проблеми та пройти відповідне лікування.

Захворювання, які лікує лікар-отоларинголог, та їх сезонність.

Лікар-отоларинголог займається діагностикою та лікуванням широкого спектра захворювань, що вражають ніс, горло, гортань, вуха та прилеглі структури. Багато з цих патологій мають виражену сезонність, оскільки їх розвиток пов'язаний із погодними умовами, вірусною активністю, алергенами та імунним статусом людини.

Нижче наведено основні захворювання ЛОР-органів, їх особливості та періоди найбільшого поширення.

Фарингіт (гострий та хронічний).

Опис захворювання:

Фарингіт – це запалення слизової оболонки глотки, яке може мати гострий або хронічний перебіг. Гостра форма часто викликана вірусами (грип, ГРВІ, аденовірус), тоді як хронічна розвивається через постійне подразнення горла (сухе повітря, паління, гастроезофагеальний рефлюкс).

Сезонність:

• Гострий фарингіт найчастіше виникає восени та взимку під час спалахів ГРВІ.
• Хронічний фарингіт може загострюватися в опалювальний сезон через сухе повітря.

Ангіна (лакунарна та фолікулярна).

Опис захворювання:

Ангіна – це гостре запалення піднебінних мигдаликів, яке викликається бактеріями (стрептококи, стафілококи) або вірусами. Фолікулярна форма супроводжується гнійними утвореннями на мигдаликах, а лакунарна – запаленням лакун з рясним гнійним нальотом.

Сезонність:

Пік захворюваності припадає на осінь, зиму та ранню весну, коли імунітет ослаблений, а вірусні інфекції сприяють активізації бактеріальної флори.

Гострий риносинусит та його ускладнені форми (фронтит, полісинусит, гайморит).

Опис захворювання:

Гострий риносинусит – це запалення слизової оболонки носових пазух, яке може ускладнюватися фронтитом (запалення лобної пазухи), гайморитом (верхньощелепна пазуха), полісинуситом (запалення кількох пазух одночасно).

Сезонність:

• Найбільше випадків реєструється восени, взимку та ранньою весною через часті респіраторні інфекції.
• Весною та влітку можливий алергічний риносинусит.

Хронічний тонзиліт.

Опис захворювання:

Це тривале запалення піднебінних мигдаликів, що супроводжується частими загостреннями, утворенням гнійних пробок та зниженням місцевого імунітету.

Сезонність:

Загострення найчастіше трапляються в холодний період року.

Ларингіт (гострий та хронічний).

Опис захворювання:

Запалення гортані, що проявляється осиплістю голосу, сухим кашлем, болем у горлі.

Сезонність:

• Гострий ларингіт поширений взимку та восени через вірусні інфекції.
• Хронічний ларингіт частіше загострюється в опалювальний сезон.

Набряк гортані.

Опис захворювання:

Може бути алергічним або запальним. Небезпечний тим, що блокує дихальні шляхи.

Сезонність:

Весна-літо – період алергічного набряку. Запальні набряки частіше трапляються взимку.

Носові кровотечі.

Опис захворювання:

Виникають через слабкість судин, травми, гіпертонію.

Сезонність:

Літом – через перегрів, зимою – через сухе повітря.

Риніт (вазомоторний та алергічний).

Опис захворювання:

Вазомоторний риніт пов'язаний з порушенням судинного тонусу, а алергічний – з реакцією на пилок, пил, шерсть.

Сезонність:

• Алергічний риніт загострюється навесні та влітку.
• Вазомоторний риніт може посилюватися в опалювальний сезон.

Поліпи порожнини носа.

Опис захворювання:

Доброякісні утворення, що ускладнюють носове дихання.

Сезонність:

Немає чіткої сезонності, але загострення можливі під час алергічного сезону.

Хронічні синусити (поліпозні та гнійні).

Опис захворювання:

Тривале запалення навколоносових пазух.

Сезонність:

Загострення частіше взимку та восени.

Фурункули вуха, носа.

Опис захворювання:

Гнійне запалення волосяних фолікулів.

Сезонність:

Може з’являтися в будь-яку пору року, але частіше влітку через підвищене потовиділення.

Отит (гострий та хронічний).

Опис захворювання:

Запалення середнього або зовнішнього вуха.

Сезонність:

• Гострий отит – частіше взимку та восени.
• Хронічний отит може загострюватися в холодний період.

Паратонзилярні абсцеси.

Опис захворювання:

Гнійні ускладнення ангіни.

Сезонність:

Взимку та восени, після нелікованої ангіни.

Аденоїди та аденоїдити.

Опис захворювання:

Гіпертрофія носоглоткового мигдалика у дітей.

Сезонність:

Загострення восени та взимку.

Кісти навколоносових пазух, атероми, папіломи.

Опис захворювання:

Доброякісні утворення.

Сезонність:

Без вираженої сезонності.

Викривлення носової перегородки.

Опис захворювання:

Анатомічний дефект, що ускладнює носове дихання.

Сезонність:

Немає сезонності.

Сірчані пробки.

Опис захворювання:

Накопичення сірки у слуховому проході.

Сезонність:

Частіше навесні та влітку через підвищену пітливість.

Хропіння.

Опис захворювання:

Порушення дихання уві сні.

Сезонність:

Може посилюватися в холодний період через закладеність носа.

Таким чином, більшість ЛОР-захворювань мають виражену сезонність, що важливо враховувати для профілактики та лікування.

Методи діагностики, які використовує лікар-отоларинголог.

Лікар-отоларинголог застосовує сучасні методи діагностики для точного визначення патологій носа, горла, вух і суміжних структур. Серед найбільш інформативних і часто використовуваних методів – відеоендоскопія ЛОР-органів та рентгенографія кісток носа.

Кожен із цих методів має свої показання, особливості проведення та значення для встановлення правильного діагнозу.

Відеоендоскопія ЛОР-органів з консультацією лікаря.

Опис методу:

Відеоендоскопія – це високоточний метод візуального обстеження ЛОР-органів за допомогою спеціального приладу – ендоскопа. Це гнучка або жорстка трубка з оптичною системою та камерою, яка передає зображення внутрішніх структур на екран у реальному часі.

Ендоскопічне дослідження дозволяє оглянути:

• порожнину носа та носоглотку;
• гортань, голосові зв’язки;
• слухові проходи та барабанну перетинку;
• стан мигдаликів, задньої стінки глотки.

Показання до проведення відеоендоскопії:

• Хронічні та гострі запальні процеси (синусити, риніти, фарингіти, ларингіти).
• Підозра на поліпи, новоутворення, кісти в носовій порожнині або гортані.
• Проблеми з голосом (осиплість, зміна тембру, втрата голосу).
• Порушення носового дихання (підозра на викривлення носової перегородки, гіпертрофію носових раковин).
• Хронічні тонзиліти та аденоїдити.
• Дослідження стану слухових проходів при отитах, підозрі на сірчані пробки або запальні процеси.

Як проводиться процедура:

• Пацієнта розміщують у зручному положенні.
• В залежності від зони обстеження застосовують жорсткий або гнучкий ендоскоп.
• Перед введенням ендоскопа можливе використання місцевої анестезії (особливо при огляді носоглотки та гортані).
• Лікар проводить детальний огляд і коментує стан органів у реальному часі.
• Зображення можна зафіксувати для подальшого аналізу або контролю лікування.

Переваги відеоендоскопії:

• Висока точність і деталізація зображення.
• Мінімальне дискомфортне відчуття для пацієнта.
• Можливість запису відео та фото для моніторингу стану пацієнта в динаміці.
• Виявлення захворювань на ранніх стадіях.

Рентгенографія кісток носа.

Опис методу:

Рентгенографія кісток носа – це діагностичний метод, що дозволяє оцінити стан носових кісток, придаткових пазух, виявити запальні, травматичні та патологічні процеси.

Показання до проведення:

• Переломи носових кісток та підозра на травми після удару.
• Гострі та хронічні синусити (гайморит, фронтит, етмоїдит, сфеноїдит).
• Поліпи, кісти навколоносових пазух.
• Викривлення носової перегородки та інші анатомічні дефекти.
• Підозра на сторонні тіла в носових ходах (особливо у дітей).

Як проводиться процедура:

• Пацієнта просять зняти металеві предмети, які можуть вплинути на якість знімка.
• Рентгенівське випромінювання проходить через кісткові структури носа, створюючи зображення на плівці або цифровому пристрої.
• Процедура займає кілька хвилин, після чого лікар аналізує знімки.

Що можна побачити на рентгені:

• Переломи та зміщення носових кісток.
• Потовщення слизової оболонки придаткових пазух (ознаки синуситу).
• Наявність рівня рідини в пазухах (гнійний процес).
• Кісткові аномалії та деформації.
• Доброякісні утворення (поліпи, кісти).

Переваги рентгенографії:

• Швидкість та доступність дослідження.
• Хороша візуалізація кісткових структур.
• Можливість оцінити стан придаткових пазух.

Обмеження:

• Не дозволяє детально дослідити м’які тканини (для цього використовують КТ або МРТ).
• Не рекомендований для вагітних через рентгенівське опромінення.

Обидва методи діагностики – відеоендоскопія та рентгенографія – є важливими інструментами лікаря-отоларинголога. Вони дозволяють своєчасно виявити патології, вибрати оптимальну тактику лікування та контролювати ефективність терапії.

Відеоендоскопія – незамінна для детального огляду слизових оболонок ЛОР-органів, виявлення запальних процесів, новоутворень та змін у будові тканин.
Рентгенографія – ефективний метод для оцінки стану кісткових структур носа, виявлення переломів, деформацій та запальних процесів у пазухах.

Комплексне застосування цих методів дозволяє лікарю отримати повну картину стану пацієнта та призначити правильне лікування.

Маніпуляції, які виконує лікар-отоларинголог.

Лікар-отоларинголог не лише займається діагностикою ЛОР-захворювань, а й проводить різноманітні маніпуляції, спрямовані на лікування та відновлення функції органів носоглотки, гортані, вух і носових пазух. Деякі процедури є малоінвазивними і проводяться в амбулаторних умовах, інші – хірургічними втручаннями, що потребують спеціального обладнання.

Ось найпоширеніші маніпуляції, які виконує ЛОР-лікар.

Тонзилектомія методом коб