Бужування уретри

Бужування уретри — діагностична та лікувальна процедура, яка проводиться при патології сечовивідного каналу. Методику застосовують в жіночій та чоловічій урологічній практиці з метою відновлення нормального діаметру та прохідності уретри, а також у рамках підготовки до ендоскопічного втручання з трансуретральним доступом. В залежності від клінічної ситуації, процедура проводиться в стаціональних умовах або в амбулаторному порядку.

Бужування уретри у чоловіків і жінок успішно виконується в лікарні ЕКСПЕРТ. Процедуру здійснюють досвідчені фахівці – урологи з застосуванням сучасних технологій. У більшості випадків маніпуляцію проводять під місцевим знеболюванням, що приводить до мінімуму дискомфортних відчуттів.

Кому показано бужування сечовивідного каналу?

Основні покази для проведення бужування — стеноз (звуження) уретри. Деформація виникає в результаті розростання єдиної тканини в області сечовивідного каналу, більш щільної та менш еластичної, ніж стінки уретри. Причиною може бути травма сечовивідного каналу, наприклад, при проходженні каменя або в процесі медичної маніпуляції, а також перенесене інфекційно-запальне захворювання.

Стеноз приводить до порушення сечопускання. Затримка сечі створює сприятливі умови для розмноження та поширення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. В результаті підвищується ризик розвитку запальних процесів у сечовидільній системі (уретрит, простатит, цистит і пієлонефрит), а також ймовірність утворення конкрементів.

Бужування уретри дозволяє відновити прохідність сечовивідного каналу. Процедура показана при локальних деформаціях уретри. При протяжному звуженні і задіянням м'зевого рівня сечовивідного каналу рекомендується хірургічне лікування стенозу (бужування буде неефективним або призведе до рецидиву).

Бужування також застосовують з діагностичною метою для визначення місць локалізації стенозованої ділянки або конкременту, калібровки ендоскопічних інструментів перед проведенням операцій з трансуретральним доступом.

Як виконують бужування уретри?

У класичному варіанті процедура передбачає введення до сечовивідного каналу прямого або вигнутого бужа (стержня). При діагностичному бужированні стержень вводять в уретру один раз. У лікувальних цілях повторюються від 2 до 15 разів, поступово збільшуючи діаметр бужей.

Перед проведенням бужування необхідний прийом лікаря – уролога для доступу до маніпуляцій.

Техніка виконання бужування наступна:

1. Підготовка. Зовнішній отвір уретри обробляють антисептиком. В сечовивідний канал вводять анестетик.
2. Основний етап. Буж обробляють смазкою, повільно просувають до сечовивідного каналу. При необхідності маніпуляцію повторюють за допомогою інструменту більшого діаметру. При лікуванні стенозу процедуру проводять кілька разів з інтервалом 8 і більше годин.
3. Завершуючий етап. Область зовнішнього отвору уретри повторного обробляють антисептиком.

Процедура займає близько 15-20 хвилин. При лікуванні звуженого сечовивідного каналу в міжпроцедурний період може знадобитися перебуття в стаціонарі.

Наслідки бужування

Сучасні техніки розширення уретри передбачають застосування атравматичних інструментів, що призводять до мінімуму ймовірність серйозних пошкоджень. Проведення процедури з дотриманням правил асептики мінімізує ризик інфекційно-запальних ускладнень. Однак при бужуванні відбувається розтяжка стінок сечовивідного каналу. Стан може супроводжуватися помірним дискомфортом, відчуття печіння при сечопусканні, з виділенням невеликої кількості крові разом із сечою.

Пацієнту призначають знеболюючі засоби, антибіотики (при необхідності) та адекватний питьовий режим. До повного відновлення рекомендується ретельно контролювати свій стан (слідкувати за температурою тіла, кількістю сечопускань і характеристиками сечі). У разі лихоманки, інтенсивних хвороб, кровотечі або зміни запаху та кольору сечі необхідно терміново звертатися за медичною допомогою.